За кілька днів пішла по селі вістка, іцо улани прийдуть ще раз. Всі чоловіки повтікали до ліоа. За ними поволіклися і обидва Ничкали, де на холоді, без їжі, на слоті, переховувалися два дні. Потім привезли Отепйна до Львова. В «Народній Лічниці» йому спущено ропу. Побиті кри-я'і зразу мали темно-синю краску. Потім тіло відумерло й почало відпадати. Тепер те місце виглядає як рана широка на три долоні, а довга на иять долонь, глибока більше, як цаль. Дно рани сіро-червон^, як мертве тіло. Нижче крижів по лівому боці рана в вигляді ями величиною малого пястука.
В сусідньому селі теж була експедиція з 14. полку уланів. Били гарапами, завдовжки дві-три стопи, зі шкіри, переплетеної дротом, і довгими тростиновими палицями. На вістку, шо улани йдуть, люде почали тікати, та саме в напряму Яворова, звідки надходила експедиція. їх переловили.. Вісі мнацятилітнього хлопця Нестара ІСузича побили гарапами по го> лові так, що стратив память і почав -бігати, сміятися й танцювати. Тоді водок привели його до притомності, голову за-вязали, а потім збили так, що зімлів. В том у самому селі гімназист иігстої кляси Остап Липла дістав ЗО її палиці.. ГІо сотні зімлів, відлили іі били лалі. По другій знову зімлів. Знов підлили, та вкінці зімлів так, що не могли очутпги-, тоді викинули на вулицю. В цьому таки селі господар Романець, (із роки старий, дістав 2оп буків, другий нитьдеснтинітній господар теж 200,. його жінка-іювесинця кільканацять гярипів, а їх сши'туді'нт 15».
кольбами. Перед там збили ще трьох людей, усе за те, що не зробили порядок у кооперативі і не затерли слідів польського погрому.
Hoc u.іь Роман, село Чернилпа», повіт Яворів, робітник, ЗО літ, троє дітей, був-lllllii член ук|жїнс.ької армії. Оповідає: 12. жовтня приїхало до села коло 150
Іван Лисак, літ 62, з Чернилова, пов. Яворів, побитий ляцькими варварами. (Овітл. ЗО. X. 1930).
5.
Лисак Іван, с. Чернилява, пов. Яворів, літ 62, господар, дістав 150 буків трьома наворотамл. Ввесь час кричали: «оддай ґвер». Коли вже викинули за двері, дійшов лише до воріт і впав без памяті.
вояків 14. полку уланів. Обступили се»ао, одні з боку Яворова, другі від села Наконечного. Наловили коло 60 чоловіків. Загнали до салі огневої сторожі, звідки по одному викликували до читальні, де били. Роман дістав до 120 палиць. Било чотирьох а чотирьох тримало. Били iiq цілім тілі. Як вдарили по голові, то відразу бухнула кров. «Тераз напевно бенд-зєш вєдзял, як будоваць Україне» — казали. Коли набили, то ще потім копали ногами і навивали кабаном. Першу поміч дістав у Яворові, куди доволікся ще сам за б годин. Тепер (20.тжовтня) у «Народ-, ній Лічниці» з синяками і глибокою раною на нозі. Ходить лише з костуром.
З читальні експедиція повикидала книжки, з кооперативи товари. З села забрала 60 кірців збіжжя, дві безроги, гро .; поросят і багато полотна. Ходили по хатах і домагалися від кожного* дому по З злоті контрибуції.
Максим МагвіШин,' Під ярків-, повіт Бібрка. господар, член читальні і кооперативи. Зізнає: 19. -жовтня прийшли улани і збили па голі fio людей. Хто тікав з села, лоїшлн. Всіх зігнали до читальні, в тому числі кілька старих жінок. Допитували: «Чи ходзіїн до кооперативи?» — «Так». — «А до питальні?» — Так. «А поцо?» — «Люде йдугь. то і я, читаємо Газети». — «Яке?» — «Новий Час» і вибрали товарів иа 225 золотих. Від'їхали до Зіи'нигорода і Селиск.
9.
Ііосиф Чсмсрис, село Грипів, повіт НіЛрки, .тії' радний. Зізнає: 11. жовтня мри їхала на с'ло карна експедиція саме тоді, як він був на раді. Заарештували його й завели до читальні, де було вже 13 людей, усе свідомих селян. Всіх присутніх посадили до пивниці, звідки брали по одному до стодоли іі били. Вючи пи
Максим Матвіїшин, з с. Підярків, пов. Бібрка. Світл. у «Народній Ліч-ниці», у Львові, ЗО. X. 1930.
ші». — «А карабін мані?» — Ні не маю. — «А Сурмен маш?» — Не знаю, що то таке. — «0? Он не вє. Язда з нім!»
. Посередині стояли два міхи бульби, звязаііі до купи. Шапкою заткали рота, звязали ноги, двох держало за руки, двох за ноги, один за голову. Півколесом стояли капі з палицями. Командував сержант. Било чотирьох — 100 буків. Втратив притомність. Відлили водою, копали, поставили на нога. — «Маш карабін?» — Ні. — Знов били і знов відливали. Потім викинули на двір і до пивниці, де лежали цілу ніч. Пополудні дозволили родині забрати до хати.