Крім того, в тім селі тяжко побиті Петро Масяк, 60 літ, Микола Модла, 43 роки, і ще вісім селян.
Військо казало завезти собі до касарень на Личакові у Львові 14 фір збіжжя — пшениці і вівса. Крім того, понабїрали собі курок, яєць, масла. Також забрали полотно, черевики, блюзки.
Читальню знищили, книжки з бібліотеки. повикидали, образи поламали, мальовані стіни читальні помазали і позахля-пували.
18.
Андрій Ковальчук, село Дроговичі, повіт Бібрка, літ 25, господар, член читальні і кооперативи. Зізна-s; 2. жовтня прийшла На село поліція. Він виходив із обори, і поліцай зачепив його, чому він не кланяється: «Як я і ден, то маш мі новедзець: дзеньдобри» — і вдарив його тричі в лице. Перевели в нього особисту ревізію і перетрусили все в хаті. Скриню вивернули горі дном, викинули постіль із ліжок, плахти і подушки повикидали в солому^, бульбу висипали у рідку, свіжо вимішану глину до мазання. На полі розпустили пірря, цибулю, мак, полову і гречку, — і він сам мусів з наказу поліції те все вимішати. Не найшли нічого. «Як вшендзе так зробіми, то вам се одехце саботажуф» — казали. В селі ніяких са-ботажів не було.
4. жовтня прийшли на села улани — коло 80 людей. Забрали з села 9 людей до Боринич, завели до якоїсь комори, з комори по одному викликали до стодоли. Кожен мусів бігти туди і голоситися до старшого. Питали: «Ґдзє бронь?» — «Не маю». — «Кладзь сен». — Коли ввійшов до стодоли, побачив сім екзекуторів, що стояли ревом, а руки тримали сховані за спиною. Капелюхом заткали уста, один держав за руки, один за ноги, а трьох било. Дали 90 буків, потім ще 15. «Чи вєш за цось достал?» — «Ні, не знаю». — «■Кладзь сен» — і знов 90 буків. Знову питали, чи знає, за що дістав. Не міг від-:;о::.сги і впаїв на землю. «За Політикен, за Луг» — казали. А потім «Беґем марш»
— до пивниці. Відразу дістав високу гарячку. В пивниці перележав на бульбі разом із инпгими побитими цілу ніч, без води і помочі.
19.
Іван Грицан, се'ло Прилбичі, повіт Яворів, літ 35, заступник голови читальні, і Федько Озимко, літ 32, член кооперативи і читальні. Оба господарі, оба тяжко побиті. Про побиття Ф. Озимко оповідає так: Проти ночі 4. жовтня приїхало до села 150 жовнірів з 14. полку уланів. Поо бет упали хати, світили ліхтарками до вікон і стріляли до людей. Зігнали до кооперативного дому коло 20 селян, з яких 8 важко побили. Били тростиновими палицями, закутими на кінці. Двох било, один держав за голову, двох за руки, один за ноги. Уста заткали, мало не задушився. «Знаєш, за що будеш битий?»—питали.— Ні.
— «Абись нє будовал України на поль-скей земі». Дали коло 200 буків. Коли просив, щоб трохи відіткали уста, то лише гукнули: «Задусь сен, к... синє!», і били далі. Коли побитий вийшов на ґанок, то жовнір його ще тругив і копнув. Пять-сот кроків до дому йшов пів години, в пропасниці, злитий водою. Під хатою зімлів.
З села забрали 100 кірців вівса, кілька-десять курок, свиню, десять літрів сметани з кооперативи і товарів на 150 золотих. Вивіску на кооперативі поламали. Покрали багато курей, гусей і полотна.
20.
Пилип Танчин, село Реклинець, повіт> Жовква, літ ЗО, господар, член кооперативи. Одної частини сидження не має, лише велику на 2 квадратові дециметри (коло 32 квадратових цалів) рану з ропою, решта все чорний синяк (по двох тижнях од побиття!). Говорити не може, на лиці білий, як папір. Оповідає жінка і товариш. її. жовтня приїхав до Реклинця 6. полк «Отшельцуф конних» із Жовкви. В 4 годині досвіта окружили село (забуваючи про одну улицю, що вела за ліса, куди багато людей врятувалось). В селі зчинився рух і крик. Люде чули про звірські кари жовнірів, завдані людям у сусідньому селі Огреміні, і дуже перелякались.
«Стшельци» покликали, війта Михайла Грубу і почали тарабанити на бубон, щоб люде сходилися. Всіх потім зігнали до громадського будинку і відчитали список поляків і жидів, яких, як «поржондних обивателі», відпустили домів. «Непорядних» остало коло 120. їх загнали до загороди при школі, обставили військом і двома скорострілами, і по двох заводили до школи, де били.
Війт, свідомий українець, та його това-риші-радні заявили, що це безправство. Коли на селі були які люде нельояльні, то вже давно повтікали до ліса, і коли хочуть бити, то повинні бити його першого. Йому поляки відповіли, що вони тут господарі, і викинули його за двері. Казали признатися, хто має зброю. Багато зголосилося і їх пустили, щоб зброю принесли. Ті, як пішли, то вже не вертали, а повтікали, хто де міг. Тим часом у школі переводили зі старими всякі глузливі «цьві-ченя». Казали присідати, скакати, танцювати, ходити «жабою» — до перевтоми. Побили тяжко Пилипа Танчина, Антона Бака, літ 68, Івана Боката, літ ЗО, і инших. Били канчуками, які казали собі сплести з дроту і обшивати полотном ще у Огреміні. Там до тої роботи примусили місцевих дівчат. Било двох, чотирьох тримало. Після биття ціле тіло було чорне.