Другого дня," коли ми вже поклалися сиати, збудив нас десь тло 11. год в ночі офіцер, а жандар постягав із нас коци; наказали вдягатися й по одинці відводили нас до канцелярії, де був суддя, прокуратор та кількох офіцерів. Суддя спитав мене, чи признаюся до вини: «одерваня ченсці од цалосьці». По повороті до келії наказав нам офіцер іти спати. За яку годину знову нас збудили й наказали вдягатися. За хвилю ввійшли до келії — суддя, прокуратор, полковник і офіцери та Доручила нам «поста-новепє арешту тимчасовеґо» з підписом судді Деманда. Знову казали нам іти спати, а за годину знову збудили нас утрете і наказали доручені нам «посШновеня» віднести до канцелярії, де повідбирав їх од нас капитан'жандармерії. Носили ми їх -поодинці.
Ось так минали дпі. Робили ми все на команду. Перед офіцером мусіди ставати «на бачносьць». Наша кімната мала 2X3 метри. Ліжко було одно над одним, у два кшерхи. Вікна не вільно а.у.то відчинити, хиба на команду раз на день, коли ми виходили на півгодннниІІ прохід Часто прохідки не було. Одного разу, коли полковник приходив питати пас, чи не маедю якої просьби, я попрохав, щоб дали нам трохи повітря крізь вікно. Він відмовив. І так сидів я в тяжкому повітрі і смороді від кібля, нарешті мусів був зголоситися до лікаря, бо дістав страшні болі і завороти голови. При огляді лікар заявчгв.-мені, що біль голови не хороба. При тілі був полковник. Коли мене повели від лікаря, то вартовий каиитан почав мене на коритарі штурхати й бити револьвером по плечах, вигукуючи: «ти, сьвіньо українска, скурви син, файдан, я ці иомаркєруен». А потім сказав ще жандареві: «вахмішу, дайце му так, ажеби вєицей не згллшлл сен до лекажа, аби тутаїї здехл в кримінале». Вже біля келії жандар почав мене бити, а клюшник. витягнув револьвер і сичав «ціхо». Коли я прийшов до келії, то розповів про це Вітосові.
Що-кілька днів припадало кожній келії замітати маленькою щіткою на кучках коритарі, чистити виходіш й мити илювачки, що були для вжитку офіцерів і тюремної служби. Така робота була дуже тяжка, втомна і огидна. Одного разу чув я, як посол Праґер мусів був замітати корнтар кілька разів, при чому жандар брутально гукав і лаяв його. Коли ІІрагер іцюхав офіцера дозволу тікші відпочити, то той не дозволив. Така робота тривала понад дві годині.
Отрава наша складалася з четвертини кгр. чеікггвого хліба, обіду найчастіше з напівзвареної моркви, буряків, або капусти ти трохи пісної бараболі, вечері, з барабо-ляної супи або ячмінної каші та сніданку з гіркого чаю. Що-тижня відбувалися ревізії.
В сусідній кімнаті сидів Пеленич і.Цьолкош. Одного разу чув я з Вітосом, як каиитан забрав Целевича до темниці за тс, що дивився крізь шпару у дверях. Капитан лаяв іі.іго при тім: «бидлєн, файдаи, скурви син» і т. д.'-У дальшій кімнаті сидів хворий Ліберман. Чув я, як він просився кілька днів до рапорту й до лікаря і довго не міг допроситися. Потім чув я вже, що лікар ходив до нього. По виступі Пілсудского у пресі, почали офіцери підлещуватися до Вітоса. Давали йому в канцелярії читати те інтервю, а полковник казав, що тільки його одного і хвалить Пілсудскі та пропонував йому поєднатися з Пілсудским.
Через місяць забрали від мене Вітоса. Його посадили з Керніком, щоб порозумівся з ним щодо зречення кандидатури. Мене забрав жандар і привів до канцелярії ДО вартового маіора, а цей сказав, щоб мене відвів на долину до келії в пивниці та взяв другого заарештованого з пивничиої келії — ми обидва мали почистити всі кіблі в келіях у пивниці. Коли клюшник і жандар привели мене на долину, там з одної келії вивели посла Корфантого. Він був дуже блідий, з денервований та мав спухлу ліву щоку. Обидва ми повиносили по 20 кіблів по жовнірах на гору до виходка, помили руками кіблі, які страшенно смерділи. Відтак обох нас досадили до келії ч. 17. Тут розповів мені Корфанти, що капитан жандармерії побив його по лиці в виходку, копав ногамн, а до того на ніч посадили його до келії в пивниці.