По двох днях в 12. год. в ночі збудив нас вартовий офіцер, одвів1 до келії на долину, де брутально переведено ревізію. До келії впускали по одному, і там один жандар, без свідків, переводив ревізію-екзекуцію. По ревізії переведено нас вже до келії ч. 6., і там наказали нам спати на чужій брудній постелі. Я спав тепер на постелі Керніка, а Корфанти на постелі Бацьмаґи. По 5-ох днях забрали від мене Корфантого, а дали Путка, який сидів із Ліщинським. Він оповідав мені, що його намовляли- офіцери, щоб погодився з Пілсудским, а коли він одмовився, то всадили його на два дні до зимної келії в пивниці, де він і захворів.
14. жовтня забрав мене (вартовий офіцер і привів до канцелярії до полковника. Цей спитав мене при кількох офіцерах, чи я хочу кандидуваги до сойму і на якому списку. Я відповів, що хочу на список українсько-білоруський. Тоді дав він мені підписати деклярацію і заявив: «маршалек Пілсудскі зґодзіл сен допусьціць Вас до кан-дидованя». Підписану деклярацію лишив я в канцелярії. Потім одвели мене до келії ч. 2., де сидів посол Попель по своїм побитті. Він розповів мені, що його побив капитан, і я сам бачив на його тілі знаки від побиття. Він говорив мені також про побиття Лібермана, з яким він сидів. Коли я сидів з Попелем, то в вечері, по одній ревізії, яка відбувалася в пивничних келіях, побив мене капитан по лиці і копав ногами. Бачив це Попель, як мене копано у дверях келії. Ввійшовши до середини, той самий жандар спитав мене, чи я не Кернік. Окрім' нас двох у келії більше нікого не було. При ревізії штурхав мене кулаками, посміхався, прозивав, роздягнув гольцем,' і я мусів у холодній келії стояти перед ним напозір. Коли виходив уже з келії, то другий капитан пхнув мене сильно у плечі.
З Попелем я сидів коло місяця. Підчас описаної вище ревізії побито теж Керніка, про що він мені оповідав.
15. листопада по ревізії заорали мене до авта і разом із Ліщинським вивезли до Львова. їхали три авта з українськими послами. В Раві Руській поліція, на чолі зі старостою, здержала авта, бо вони були без ліхтарів, а числа лозаслонюваш. Наша сторожа не хотіла легітимуватися кажучи, що їм цього не вільно робити. По довших короводах виїхали ми далі до Львова.
Бриґідки, 20. грудня 1930. р. О. Вислоцький.
V
Бувший посол Олександер Вислоцький сидів у Бересті з такими послами: з Віто-сом 4 тижні, з Корфантнм тиждень, з ІІутеком 4 дні і Ііопєлем 4 тижні. Тепер у Бри-ґідках сидить уже u тижнів. У Бересті був два рази побитий офіцером і жандарем; вперше коли зголосився до лікарських оглядин, яко хворий, побив його капитан револьвером, про що він тоді зараз же розповів Вітосові, удруге — скопав його і побив по лиці офіцер, а це бачив посол Попєль (свідок). Крім цього, в келії побив його жандар кулаками, роздягнувши перед тим гольцем; Вигуки «свіньо українска, файдан, скурви син, пшекдснти українєц» і т. д. були на лорядку денному. Вислоцький бачив спухле лице і побій у Корфантого, рівнож бачив знаки від побиття на тілі Поиєля. Вже 4 місіці, а не був переслуханий.
0. Вислоцький.
Бувший посол Ліщинський сидів у Бересті з такими послами: сам один сидів 8 днів, відтак із Мастком удвійку з тижні, опісля утрійку з Мастком і Путеком тиждень, а з Мастком і Керніком 10 днів, з Баґінським і Дібуа 2 тижні. Був караний одним днем посту насамоті (хліб і вода) за «опєшалосьць» при замітанні коритарів. Був раз побитий за зголошення хворим до лікаря на коритарі капитаном в окулярах, про що заразже розповів Масткові, а той бачив, як пхнули його силоміць до келії з вигуком: «сьвіньо українска» і т. д. Один із маіорів сикував його при замітанні і прозивав «пшеклєнти українець, я ці дам Українен». Будо це у присутности Мастка. Лікар одмовив йому хворому дати ліки, навіть за його власні гроші. Ревізії переводив жандар без свідків у пивничних келіях, при чому роздягав його гольцем і поштурхував.^ Тепер сидить у Бриґідках б тижнів, разом із Вислоцьким. Переслуханий між з і 15 грудня ц. р.
__Іван Ліщинський
Нище подаємо декілька уступів із інтерпеляції ч. 6. Клюбу Українських послів до міністра військових справ у Варшаві.
...Крім того, улани карної експедиції робили наїзди на власну руку до околишніх сіл, а зокрема до Переволок, де допустилися цілої низки грабунків, впадали з баґне-тами на гостро до помешкань, відбірали людям готівку, наслідком чого вже відбутися
9. і 13. XI. 1930. р. карні розправи перед військовим судом У Львові...
*
... 15. XI. 1930. р. поручик Заремба разом із 20 уланами прийшов коло 10. год. до помешкання повітового Ооюзу кооператив у Бучачі, щоб перевести ревізію, і тут улани в його присутности цілковито знищили маґазин, кімнату для сортування товарів, і канцелярію Ооюза, при чім зривали підлоги. Спричинена тим шкода приблизно на 25і0ОО зл. п.