Підчас биття людей особливо визначилися підофіцери Арґасінські та Цванік, які власноручно били заарештованих. Відділи тої карної експедиції знищили такі українські установи: кооперативу «Правда» в Пишківцях, (шкода коло 800.— зл.), кооперативу і дім читальні «Просвіти» в Трибухівцях (шкода понад 200.— зл.), кооперативу в Скоморохах (шкода понад 750.— зл.), кооперативу в Медведівцях (шкода понад 550.— зл.), як рівнож урядження салі т-ва «Міщанське Брацтво» в Бучачі (шкода понад 250.— зл.). Карна експедиція вимолотила та забрала все збіжжя у свящ. Іляріона Лущпинського, а крім того, в сусідніх селах стягнула контрибуцію в розмірі щонайменше по 20 м. вівса; те збіжжя селяне мусіли були відвезти власними підводами до військових маґазияів у Теребовлі. За збіжжя та підводи нічого не заплатили. Крім того, знищили цілу низку селян подібним способом, як у селі Отарі Петликівці. Селяне мусіли дармо годувати уланів, які замовляли собі страви, насамперед курей та ще з білим піррям, бо, мовляв, з чорним це шкодить здоровлю, казали купувати для них цигарки, горілку та пиво. Карна експедиція примушувала селян підписувати декля-рації; зміст тих деклярацій зраджує мету, з якою вони написані. Ось така декларація : «ІІишківці, із. X. 1930. р. Деклярація. Нище підписані селяне села Пишківці тгідтверд-жуюТь що зрікаються будьяких протидержавних товариств і орґанізацій, таких організацій, як «'Пласт», «Лут», кооперативи «ТІросеіта», а також У. 0. В. А рівнож ручаються, що не буде в околиці ніяких підпалів стирг ані пожеж. Зрікаються рівнож ріжних виступів протидержавних і саботажів. Заручають рівнож цілковиту безпечність полякам, які мешкають у селі Пишківці. Це все заручають своїм майном і життям. Бємо чолом Річілосполитій Польській, Ясновельможному Президентові РПосп. Польськ. Іґнацієві Мосьціцкому, Маршалкові Пілсудекому. Рівночасно підтверджуємо, що мешканці села Пишківці не будуть мати ніяких претензій до кватирового відділу війська, як рівнож і до державної Каси». Слідують підписи. —
Треба зауважити, що по тих селах, де була карна експедіція, за виїмком одного випадку, до цього часу невисвітленого й дуже загадкового, саме в Петликівцях, не було ніяких підпалів.
*
Повіт Підгайці.
В Підгаєцькім повіті оперував від 28. IX. до 13. X. І930.р., відділ 9. полку з Теребовлі під проводом ротмістра Томашевското, поруч. Заремби та підофіцерів Ґоровіца й Ґута в селах: Оільце, коло Підгайці», Вербів, Голточі, Заставче, Носів, Лиса, Рудники,' Боків, Мурилів, Кутузів, Гайворонка.
До села Оільце, коло Підгаєць. прибув той відділ 28. IX. 1930. р. та розташувався лише в українських господарів. Розташувавшися казали улани українськім мешканцям чистити та поїти коні, при чім примушували до цього також і жінок. Коло 9.'год. вечера ввірвалися улани до помешкання Дмитра Колодницького, де відбувалося весілля й розігнали весільчан, а якийсь підофіцер почав питати за «молоду», бо він «хоче її розпочати», й «молода» мусіла була втікти. По розгоні весільчан, забрали з собою улани весільну музику і зі співом та криком пішли під дім «Просвіти», де містилася тутешня кооперативе. Покликали директора кооперативи й биттям примушували його, щоб одчинив крамницю кооперативи; колиж він усеж не хотів одчинити її, побили його улани карабінами, розбили замок у дверях, вдерлися до коопер. і, наказавши музиці грати, під її звуки знищили та зрабували товари. Товари, непотрібні їм, муку, сіль, збіжжя й т. п., зсипали на купу, змішали все разом і на останку поляли нафтою. Потім пішли улани до помешкання читальні «Просвіти» і, наказавши музиці грати біля дверей, знищили під звуки струментів ціле уряження читальні: декорації, образи, фіранки й т. д. Після того наказали музиці грати жалібного марша і під той марш пішли вулицями села до одної хати на кінці села, де влаштували собі забаву з танцями, підчас якої ходили по хатах, будили селян, шукаючи дівчат. Оеляне, в яких квартирували улани, ніби на наказ коменданта відділу, мусіли були давати кожному уланові горілку, дві печені курки, дві пачки найліпшого тютюну, пять злотих готівкою та 100 кґ. вівса для двох коней...
...Пяні улани казали возити їх з музиками по селі, причім виспівували ооромиць-ких пісень. Коменданти відділу не тілько не забороняли тих вибриків, але навіть оден із офіцерів увірвався вночі з вояками до помешкання тутешнього вчителя, Евстаха Вороневича, і з вигуками стріляв із револьверу до портрету Шевченка, що висів на стіні...