Подібним способом скатували Михайла Когута, Степана Сабата, Омеляна. Боднар-чука, Михайла Пащака, Тимка Калаша й Михайла Почигайла. Вкладали навіть пальці між двері і стискали.
Так нас катували чотири дні й безнастанно випитували, де подівся Зеновій Ф.ур-дей. День перед тим родичі сховали його в сусіднім селі у кревних. Одначе, він, умово хорий, утік уночі від кревних і, вернувши до дому, ліг у клуні спати. Рано вояки, шукаючи людей до чищення коней, знайшли його, як він спав у клуні, і забрали до тої роботи. Як його провадили, то один міоневий поляк сказав воякам, що то власне й є той, кого довго шукають. Його закували і привели на переолухання. Тоді саме переслухували Михайла Когута. Його миттю викинули за двері і приступили до переслухання Фурдея. Когут, що стояв за дверима, чув частинно зізнання Фурдея. Зпочатку він нічото не відповідав, а коли його збили, то він почав зізнавати, шо всі підпали робив він і навіть якісь хрести він опалив. Вояк одвів Когута з сіней, і він уже більш нічого не чув; лише пізніше розповідали вояки, що Фурдей зізнавав, що головним командантом нашого села є я і що в лісі маємо 130 схованих карабінів. Фурдея перетримували цілком окремо від нас. Оден вояк, що стояв на варті коло Фурдея, оповідав нам пізніще да,-Доводився Фурдей. Він звернувся до того вояка: «Слухайте, дайте мені ту пукавку (карабін)». Колиж вояк запитав його, пбщо йому та річ, то той одітовів, що хотівби ходити такоамо з карабіном, як він. Нарешті приобіцяв оповісти файну казку, але яку перервав лімітно спізом: «Чуєш, брате мій?». Як він сидів заарештований, не давали йому їсти Portv повели його до ліоа шукати оті вигадані карабіни, де його й застрілили. Дістав, здається, револьверову кулю ззаду до голови. Забиття мотивовано тим, що, мовляв, Фурдей намагався втекти. Ось так згинув умово-хорий Зеяовій Фурдей,