І за якихось бандитів дали мому братові ще 50 палок. Потім наказали мому братові стати і вклонитися ротмістрові аж-у ноги, а коли брат не міг підвестися, бо був дуже побитий, вояки вирішили, що він не хоче ротмістрові вклонитися, й дали йому четвертих 50 палок; після чого брат, змігшися над силу, почав кланятися ротмістрові, але робив це незграбно, за що улани дали йому пятих 50 палок, що аж сподНі на ньому розлізлися. Потім ptfmWep наказав привязати його до коня й так завести до лісу, щоб він показав, де сховався його брат, себто, я. Колиж брат почав проситися кажучи, що не знає, де я можу ховатися, то вояки завели його до хати, а коли він попросив шклянку води, то вони не дозволили матері дати йому води, кажучи, що не здохне, а ротмістер, сказавши: «То ти ще хочеш води?», наказав воякам дати йому ще шостих 50 .палок, «але гарячих!» По виконанні цього, наказав йому ротмістер стати перед ним тозір та почав таке говорити: «Ти знаєш уже, шо то є пеелух і дисципліна, бо був при
Григоровія, пов. Рогатин. Знищена читальня «Прсісвіти».
війську, тож скажи, де є безпалко?». Тут почав його ротмістер так бити кулаками по лині, що розбив йому уста та розірвав ухо, що брат аж заюшився ввесь. А далі ротмістер повчав брата, що якби він був вірним хлопом, то привівби того бандита, свого брата, за що одержавби нагороду в 1000.— зл. Дальших слів побитий уже не чув, бо зімлів. Тим часом улани повикидали зі скрині полотно й убраня, нібито шукаючи зброї; не знайшли нічого, а'лише забрали бритву і 4 яйці, розвалили піч, викинули з ліжка солому та з шафи убрання, при чому присутній при тім офіцер наказав все це спалити. Колиж улани запитали йото, де це мають зробити, то він одповів, що треба б цілу мою родину замкнути в хаті, щоб усі спеклися й подушилися, а тоді наказав уланам замкнути їх у хаті, а самім вийти. Улани, які вже були вийшли на двір, про щось порадилися, Пятьох з них вернули знова до хати заарештували мого брата й посадили на фіру, що стояла біля воріт. Поручник,,що був із уланами, прийшов до хати, положив на стіл 5.—г зл., ніби за забиту свиню, по чому улани забрали ту свиню та ще одну качку, посідали на возі, де вже сидів і мій брат, і відїхали до Бокова. Брата, що потім лежав два місяці тяжко хорий, лікував Др. Гвоздецький із Липиці.
Коли били мого батька, прийшов до хати оден із офіцерів, що були з відділом, й почав' питати мою жінку Анну, шо була в'хаті і тримала на руках півторарічнього сина, який плакав, чого син плаче. Колиж вона відповіла, бо діда його бють, офіцер її вдарив і питав, де є її чоловік. Коли вона відповіла, що пішов у поле копали бараболю, то офіцер закричав: «Знаю куди він пішов, бандити ви одні, большевики, бунтівники, палії, ви собі думаєте, що тут під .лісом маєте свою державу, думаєте, що Польща не мав війська. Ми приїхали тепер, щоб навчити вас, як масте жити, й ми вас навчимо, ми вам покажемо. Ви такі поляки, що вас уже і в Варшаві знають». Потім казав жінці покласти дитину спати, а сам почав зближатися до неї. Колиж перестрашена дитина вхопила мати обома руками за шию й почало ще гірше плакати, то він струснув дитину і крикнув: «Мовчи, руська мордо!», а жінці наказав миттю покласти дитину. Колиж вона, не хотіла цього зробити, то він штовхнув її в бік і крикнув: «Я тобі кажу, щоб поклала дитину, бо дістанеш 25 палок!» Жінка відповіла, що не має за що дістати 25 палок, бо нічим не завинила. На що він одгювів: «Я тобі скажу за що!» А потім, указуючи на ліжко, сказав: «Сьогодні це ліжко має бути наше. Отже, лиши дитину-! Чуєш, чи ні? Бо я хочу..., розумієш?». Після чого почав тягнути її за ніс. Жінка зрозуміла, чого офіцер хоче й почала йото .переконувати, що тепер вона вагітна. Офіцер ударив її в лице і вийшов із хати, а вона, скориставши з того, що улани тоді били батька і брата, втікла з хати. Вояки, що прийшли потому по неї, не застали вже нікого в хаті, тоді повибивали вікна та порозкидали віск. Зробили тим шкоду батькові на 168.60 зл., а мені на 162 зл.