Кореспондент описує далі що українських селян пеі>еслідують наче диких звірів, і те як бють селян, а навіть жінок і дітей священиків. «Було лише небагато з багатьох сел. щоб до них не «завітали» 'жовніри. Один чоловік шістидееяти двох років розповів мені, як кавалерія в'їхала до його села женучи селян перед собою м'ов худобу. Селян загнали до клуні, де двадцять чоловіків поклали через лавки та били грубими палицями. Деякі з них дістали двісті ударів. Коли хто зомлівав його оживлювали зимною водою та далі батожили. Ще пятьдесят селян приходили до цього шпиталю на лік^вйння своїх ран. Сотки инших лежать по віддалених селах, не маючи змоги користуватися медичною допомогою, бо українські лікарі, які пробували прийти до них, були арештовані. Так фактично стоїть справа».
Своє оповідання Фарсон кінчає сливами:
«Фактом є, що проти всіх тих людей немає ніякосінькоґо обвинувачення. їх Польща лише пацифікувала».
Англійські парляментарі в обороні українського
народу.
Петиція в імені української, меншини в Польщі.
До п. Sire Eric Drummond, головного секретаря •Союзу Народів, Женева. ВИ. П. — —
Ми, підписані члени бритійськоґо парляменту, просимо вас предло-жити Раді Союзу Народів наступну петицію щодо порушення та небе»-иеки дальшого порушування договору, підписаного Польщею, Центральними та Союзними Державами 29. червня 1919. р. та заґвараитованого
Союзом Народів.
З огляду на наглість справи, ми пропонуємо, щоб негайно скликано Комітет Трьох для розгляду змісту цієї петиції, згідно з третьою резолюцією, принятою Радою Союзу Народів на 51. засіданні.
Далі закликаємо вас зажадати безстороннього розсліду цих фактів.
Нові події:
Беручи під увагу останні події у Східній Галичні, ми узнаємо право та конечність для польської влади вдержати порядок у межах своїх кордонів, але ми хотілиб звернути увагу на факт, що, згідно з доказами, яким, на нашу думку, годі щонебудь закинути, карні експедиції вислано щонайменше до 700 сіл, яким, здебільша, не закинено ніякої терористичної чи протизаконної діяльносте; що сотки чоловіків, жінок та дітей скатовано (побито), деколи побиття були такі тяжкі, що жертви їх були протягом тижнів фізично знищені, деяких із них зруйновано на ціле життя, а деяких забито на смерть; тисячі населення увязнено; та що багато книгозбірень, домівок (клюбів) та кооперативних склепів зрабовано та знищено. Зокрема 14. полк кіннбти, здається, був кинений на села, щоб бити селян не розбіраючи.
Ця акція проти української меншини є порушенням 8. точки, що каже: «Польща перебірає на себе забезпечення повної та цілковитої охорони життя та свободи всіх мешканців Польщі без ріжниці походження, народносте, мови, раси чи віри».
Докази тої діяльносте можуть бути приложені в разі потреби як додаткова петиція.
Громадянство:
м
Краєвий командант «Української Військової Орґанізації», оотн. Ю. Головінський, застрілений без суду по заарештованій його ляцькою поліцією ЗО. IX. 1930. під Бібркою.
Підчас нових виборів українців тероризовано, щоб вони не могли віддавати своїх голосів. У Львові стверджено, ню фактично всім українцям відібрано голоси, бо наказно їм подати документи, включно до свідоцтва про хрещення та карти тотожносте, окремій комісії, щоб перевірити, чи є вони громадянами польськими. Та комісія урядувала одну годину денно протягом трьох днів — для 18.000 осіб — так. що небагато кому пощастилося потвердити своє право голосу. В багатьох випадках неможливо було подати якогонебудь документу, бо багато їх пропало за часів війни.
Така діяльність є порушенням 7. точки, що каже: «Всі народносте в Польщі будуть рівні перед законом та будуть користати з однакових для всіх громадських та політичних прав, без ріжниці.раси, мови чи віри». Виховання:
У 1920. р. було 3.662 українських шкіл на Україні. 1. XII. 1925. р. згідно з офіційною статистикою міністра шкільництва було 1.055 державних і 19 приватних українських шкіл. Це значить, що між 1920. і 1925. р. українці стратили 2.607 шкіл.
Всіх народних шкіл було на Україні 1. XII. 1925. p. 28.336, з того 22.996 (84%) були чисто польські; 2.257 (8,3%) утраквістичних, а 2.083 (7,6%) мали иншу викладову мову. У 1927—28. р. було лише 771 українських шкіл. З 1000 українських дітей — 71 ходить до українських шкіл, а 929 до польських або утраквістичних шкіл.
Ці і багато инших фактів, що їх ми маємо до розпорядимости,. є порушеним 8. точки, що каже: «Зокрема будуть маті рівне право закладати, управляти та контролювати, власним коштом... школи та инші виховні заведення з правом уживати своєї рідної мови».