Є ще одна причина, через яку ми хотіли потрапити на практику у прядильний цех. Поруч із ним бокс, де стоять невеличкі одномісні електрокари, на них ми кілька разів каталися. У бокс ми заходили під час обіду, коли нікого з персоналу не було, на стрьомі ставили Саву або ще когось із наших лохів, а самі сідали на кари та їздили по приміщенню, ганялися один за одним, таранили одне одного. Попри те, що в боксі стояв страшний кислотний сморід, а на бетонній підлозі поблискували підозрілі різнокольорові калюжі, з яких догори плавно підіймалися не менш підозрілі випари, ми кермували своїми карами й відчували від цього справжнє щастя. Пригадую, як на третій день нас застукали: озвірілий двохметровий мужик у чорній засмальцьованій робі ввірвався в бокс із довгим грубим шлангом і почав колошматити ним направо й наліво; найбільше попало, як не дивно, Саві, хоча він тільки стояв на атасі й дивився, як ми їздили, а ще одного разу по спині отримав Риня, який пообіцяв тому мужланові повідривати яйця. Я тебе закопаю! тобі, мужик, кранти! Але дядько попався не фуфловий. Почувши таке, він кинувся за ним, і Риня хвилин п'ять тікав від нього між прядильними станками, поки не вискочив надвір і не сховався у слюсарських майстернях. Після цього ми майже годину їли й реготали в їдальні комбінату, згадуючи розгніваного мужика.
Телефоную Ляні, щоб була готова — через півгодини зайду. Вона знову каже, а може, не підемо, може, сьогодні будемо разом, батьки йдуть у гості, нам ніхто не заважатиме, Толя, я так хочу бути з тобою. Вона гаряче дихає у слухавку, й мені справді нікуди не хочеться йти. Але вагаюся недовго: я ж казав, що прийду, які можуть бути відмазки? Ляня, трішки надавлюю на неї інтонацією, ми йдемо. Вона глухо каже «добре» й кладе слухавку. Виходжу з під'їзду, дивлюся навколо й біля сусіднього будинку помічаю Чихаренка, який розмовляє з маленькою старшою жінкою. Мабуть, повернувся жити додому й думає, що все йому зійшло, бичяра! Прямую до Ляні, до неї найшвидше можна потрапити дорогою повз будинок Чихаренка. Він насторожується, дивиться гострим, пронизливим поглядом, поспіхом прощається з жінкою й забігає у свій під'їзд. От підар, переляканий, як заєць. Але погляд у нього недобрий — такий, наче все життя пам'ятатиме. Я переконаний, Чихаренко, як тільки випаде йому нагода, зробить мені западло, треба бути завжди готовим. Цей жирний кабан може затаїтися на кілька років і не показуватися, але одного дня, коли відчує силу, він обов'язково встромить у спину свої ікла. Його нада давити, давити кожного дня! не давати спокійно дихнути! Лось педальний! піт на яйцях бабуїна! чювирло дебільне!