Життя мільярдів базувалося на її переконанні, що Вигнанці не стануть безпричинно знищувати планет Гегемонії.
— Дві хвилини до вторгнення, — професійним монотонним голосом, абсолютно по-солдатськи правив далі адмірал Сінґх.
— Адмірале, — зауважила Ґледстон, — хіба життєво важливо знищити сферу сингулярності, перш ніж Вигнанці перетнуть санітарний кордон? Ми не можемо зачекати трохи довше, щоби оцінити їхні наміри?
— Ні, Виконавча директрисо, — хутко відповів адмірал. — Телепорт-канал потрібно обрізати, щойно вони опиняться в радіусі дії швидких штурмових груп.
— Але ж якщо цього не зроблять ваші останні факельники, адмірале, у нас же все одно лишаються внутрішньосистемні комунікації, релейники «світло-плюс» та пристрої вповільненої дії, правда?
— Так, пан-Виконавча директрисо, але ми повинні переконатися, що весь функціонал телепортів виведено з ладу ще до того, як Вигнанці візьмуть під контроль систему. Наш запас міцності і без того залишає бажати кращого. Компроміси неприпустимі.
Ґледстон кивнула. Вона усвідомлювала цю потребу в беззастережній обачності. «Якби ж нам трохи більше часу».
— П’ятнадцять секунд до вторгнення та знищення сингулярності, — коментував Сінґх. — Десять... Сім...
Раптом голограми всіх факельників та зондів у навколомісячному просторі спалахнули фіолетовими, червоними та білими вогнями.
Ґледстон подалася вперед:
— Це вибухнула сфера сингулярності?
Військовики загомоніли між собою, вивчаючи додаткові дані, перемикаючи зображення на голографіях та екранах.
— Ні, пан-Виконавча директрисо, — відповів Морпурґо. — Це напад на факельники. Ви зараз бачите їхні перевантажені захисні поля. Е-е... ну... ось.
На головному зображенні, ймовірно, з релейника на низькій орбіті, додекаедр захисної сфери сингулярності був збільшений, і його тридцять тисяч квадратних метрів все ще неушкодженої поверхні виблискували в жорсткому промінні сонця Небесної Брами. Аж раптом це сяйво посилилося, і найближча грань структури ніби розжарилася і провисла всередину. Менше ніж за три секунди сфера набрякла і замішена в ній сингулярність вирвалася на свободу, поглинувши сама себе і все навколо в радіусі шестисот кілометрів.
Тієї самої миті більшість відеопотоків та колонок даних обірвалися.
— Обрив усіх телепорт-комунікацій, — оголосив Сінґх. — Внутрішньосистемна інформація зараз надходить винятково через передавачі «світло-плюс».
Військовики схвально та полегшено загуділи, а присутні сенатори і політичні радники радше зітхнули й тихо застогнали. Адже щойно відбулася ампутація світу Небесної Брами від Мережі... перша втрата планети Гегемонією за чотири сотні років.
Ґледстон повернулася до Седептри Акасі:
— І скільки тепер від Небесної Брами до Мережі?
— Сім місяців бортового часу, якщо на Гокінґових рушіях, — відповіла помічниця по пам’яті. — Трохи більше дев’яти років часу-в-борг.
Ґледстон кивнула. Тепер до Небесної Брами дев’ять років від найближчої планети Мережі.
— А ось і наші факельники, — співуче промовив Сінґх. Зображення передавав якийсь орбітальник: смикану картинку умовних кольорів, що її порціями надсилав швидкісний канал «світло+», одразу обробляв комп’ютер. Така відеомозаїка змушувала Ґледстон замислитися про перші німі фільми на світанку Мультимедійної доби. От тільки це була не комедія Чарлі Чапліна. Зоряний пейзаж над лімбом планети розквітнув діамантовим сяйвом: два вибухи, потім п’ять, потім вісім.
— Зорельоти «Нікі Ваймарт», «Амфібія», «Корнет» і «Ендрю Пол» припинили передачу даних, — доповів Сінґх.
Барбра Ден-Ґіддіс підняла руку:
— А інші чотири кораблі, адмірале?
— Тільки ці чотири були обладнані устаткуванням для надсвітлової комунікації. Орбітальні кораблі підтверджують, що з інших чотирьох факельників також припинилися передачі в радіо, мазерному та широкосмуговому діапазонах. Відеодані... — Сінґх замовк і показав на зображення, що передавалося з автоматичного орбітальника: вісім світляних кружалець росли і згасали, а в зоряний пейзаж закралися термоядерні хвости і нові вогники. Раптом зникла і ця картинка.
— Обрив каналів зв’язку всіх орбітальних сенсорів та релейних передавачів «світло-плюс», — проказав генерал Морпурґо. Він махнув рукою, і чорноту заступили кадри вулиць на Небесній Брамі з її неодмінною низькою хмарністю. З літальних апаратів надходила додаткова картинка — небо, що сказилося й ожило рухливими зірками.
— Маємо підтвердження цілковитого знищення сфери сингулярності, — промовив Сінґх. — Передові загони Вигнанців саме зараз виходять на високу орбіту навколо Небесної Брами.
— Скільки там лишилося людей? — спитала Ґледстон. Вона нахилилася вперед, поклавши лікті на стіл та міцно стиснувши руки.
— Вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев’ять, — відповів міністр оборони Імото.
— Не рахуючи дванадцяти тисяч десантників, яких ми туди перекинули за останні дві години, — озвався генерал Ван Зейдт.
Імото кивнув генералові.
Ґледстон подякувала і знову зосередилася на голограмах. Колонки даних у повітрі та їхня виписка у факс-блокнотах, комлоґах, настільних панелях відображали актуальні дані: кількість апаратів Рою в системі, кількість і типи кораблів на орбіті, проекції гальмівних орбіт і криві часу, енергетичну аналітику й перехоплені сигнали — але Ґледстон з усіма іншими стежить за відносно менш інформативними та сталими картинками, що передають повітряні апарати та вуличні камери каналом «світло+»: зорі, вершечки хмар, вулиці, вид із височини Атмосферної генераторної станції на Болотянський променад, де менш ніж дванадцять годин тому стояла Ґледстон. Там ніч. Велетенська кінська папороть коливається під мовчазним бризом, що дме зі сторони затоки.
— Гадаю, вони вступлять у перемовини, — говорить сенатор Рішо. — Спочатку поставлять нас перед фактом — контроль над дев’ятьма планетами, а потім перемовлятимуться із жорсткої позиції про новий баланс сил. Я хочу сказати, що в разі, коли обидві їхні хвилі вторгнення матимуть успіх, то йтиметься про двадцять п’ять світів із майже двохсот по всій Мережі та Протекторату.
— Так, — озивається головний дипломат Персов, — але не забувайте, сенаторко, що всі вони — наші стратегічні, найважливіші планети... от, наприклад, ось ця. За графіком Вигнанців, ЦТК від Небесної Брами відділяє всього лишень двісті тридцять п’ять годин.
Сенатор Рішо прикипає поглядом до Персова.
— Я це прекрасно знаю, — холодно зауважує вона. — Просто кажу, що ну не можуть Вигнанці мати на меті реального завоювання. Це ж так нерозумно. Та й Збройні сили не дозволять другій хвилі проникнути настільки глибоко. Звісно ж, це так зване вторгнення — всього-на-всього прелюдія до перемовин.
— І таке можливо, — погоджується Роанквіст, сенатор із Нордгольма, — але успіх таких перемовин завжди залежить від...
— Зачекайте, — перебиває їх Ґледстон.
Тепер колонки даних засвідчують понад сто військових кораблів Вигнанців на орбіті Небесної Брами. Сухопутні сили одержали наказ не відкривати вогню першими, тому їх навіть не було помітно на жодній із тридцяти з гаком картинок, що каналом «світло+» надходили в Операційну кімнату. Аж ось вершечки хмар над Болотянськом зайнялися, немовбито ввімкнувся велетенський прожектор. Добрий десяток широких променів когерентного світла вдарили по затоці та місту, зберігаючи ілюзію прожекторів, що видавалися Ґледстон велетенськими білими стовпами, які виросли між землею та стелею хмар.
Ілюзія скінчилася раптово, коли руйнівний вогняний вихор вибухнув в основі кожної із колон світла завширшки по сотні метрів. Вода у затоці почала закипати, аж поки велетенські гейзери пари не заступили собою найближчих камер. Із височини було видно, як столітні будинки в місті вибухають полум’ям. Це доцентрові вибухи — імплозивні, і тому складається враження, ніби смерчі гуляють поміж забудовою міста. Знамениті на всю Мережу сади та громадські місця Променаду, охоплені вогнем, рвуться на шмаття, розкидаючи навколо землю й уламки, ніби їх розорює велетенський плуг. Двохсотлітня кінська папороть лежить під буревієм, спалахує і вигоряє до ноги.