— Гарний був вечір, — кивнув я. — Особливо коли зважити, що нам було недалеко до дому.
— Облиш, — сказала вона. — Годі з мене й моїх туфель.
Нарешті ми на шосе. А яка користь? Поодинокі машини пролітають повз нас, обдаючи фонтанами води з-під коліс. Ніхто не звертає уваги на мою підняту руку, якщо взагалі помічає її. Дощ ллє без жодних натяків на припинення. Навскісні струмені січуть наші голови і з м'яким рівним хлюпотом періщать по асфальту.
— Ми тут даремно стовбичимо. Ходімо краще до Мюндена.
Едіт скрушно подивилася на мене, однак не заперечила, і ми рушили піщаним узбіччям шосе. Вона йшла мовчки, намагаючись виявити героїзм, але скутість і непевність її ходи виказували, що ледве тримається на ногах.
— Спирайся на мене, — запропонував я.
— Не вірю, щоб ця інтимність допомогла, — промовила жінка, але сперлася на мою руку.
За сотню метрів од нас вималювалися обриси двоповерхової будівлі. Одне вікно першого поверху кидало широкий світлий промінь. Ми дійшли до живоплоту, і я з цікавістю зазирнув у двір.
— Почекай хвилинку.
Тихо прочинив низеньку дерев'яну хвіртку й нечутно подався до навісу біля будинку. Невдовзі знову вийшов на шосе, цього разу з досить підтоптаним велосипедом. Благословенна країна, в якій на кожну душу населення припадає по одному колесу.
— Морісе, я не припускала, що ти впадеш до рівня вульгарного злодюжки.
— Заради тебе я готовий і на вбивство. І чому «вульгарного»? Я кинув два банкноти в поштову скриньку.
— Невже витримає? Він же зовсім старий…
Але велосипед виявився міцним. Саме через те, що був старий. Адже відомо, що сучасне виробництво день у день гіршає.
А тим часом ми мчимо по шосе з блискавичною швидкістю — двадцять кілометрів на годину, і після пішого маршу цей безтурботний політ дуже приємний для Едіт, яка, всівшись на раму й спершись на мої груди, опинилася просто в моїх обіймах, і я вдихаю легкий аромат її волосся з таким відчуттям, неначе лечу не до того міського дому, який не є моїм домом, а до чогось значно кращого, там, по той бік тьмяного тунелю ночі.
Може, Едіт відчувала те саме або щось подібне, бо пригорнулася своїм обличчям до мого. В цієї жінки є гарна риса — не розмовляти, коли слід помовчати, і ми тихо помчали під легкий посвист шин і плюскіт дощу, аж поки близько полуночі не дісталися до спустілих вулиць Амстердама й зупинилися коло дому.
Я галантно провів Едіт на горішній поверх і, щоб бути кавалером до кінця, завітав на хвилинку. Бувають, одначе, такі хвилини, які тривають без ліку.
Чудова ніч може скінчитися не зовсім гарно. Вранці моя секретарка прокинулася з температурою.
— Ти застудилась учора. Лягай знову.
Вона спробувала заперечити, та, оскільки ледве трималася на ногах, слухняно повернулася в ліжко. Я приготував їй чай, збігав до аптеки. А тоді подався в «Зодіак». Еванс, певно, продовжував свою пиятику або відпочивав від неї, бо «ролс-ройса» не було на звичному місці. Я відклав призначені на цей ранок справи, в обід заскочив навідати Едіт, а потім знову повернувся, бо моя робота на цей день все ще була не закінчена, особливо одна річ, про яку я весь час розмірковував.
Вчорашні мої знахідки на віллі Еванса — Ровольт і радіостанція, — звичайно, цілковита випадковість, але це та випадковість, якої я чекав добрий рік. Щасливий випадок — наслідок не везіння, а чекання: він приходить завжди, якщо вмієш по-справжньому чекати. Гіпотеза «Зодіак» плюс ЦРУ стверджується одночасно по двох лініях: убивцею Любо був один з охоронців Еванса. Радіозв'язок з агентурою в наших країнах підтримують люди Еванса. Займаючи в комерційній діяльності «Зодіаку» чисто умовний пост, Еванс є керівною фігурою по лінії іншої діяльності — шпигунства. Солідна фірма з її солідними операціями є не що інше, як легальний фасад розвідувального центру.
Найперше поставала гіпотеза, що офіційна діяльність «Зодіаку» ведеться в установі, а неофіційна — на віллі, однак я вже мав досить фактів проти такої гіпотези. Обачливі, але тривалі спостереження переконали мене, що Еванс рідко буває на віллі, а висиджує в своєму кабінеті щодня по вісім годин, хоч офіційні справи забирають у нього не більше, ніж годину. Вілла видається надто приступною, щоб сховати будь-які секрети, а будиночок садівника — надто малим, щоб служити для чогось більшого від радіостанції. Еванс, мабуть, керує обома лініями діяльності «Зодіаку» — легальною й нелегальною — зі свого кабінету, й головні його помічники також, певно, працюють там, тоді як «слуги» забезпечують зв'язок з радіостанцією.