— Я мав на увазі гарячий варіант.
Пан Рос так довірливо дивився на мене своїми вицвілими синіми очима, що мені закортіло сказати йому щось утішне. На жаль, нічого такого я не знав, а тому пробурмотів:
— Про гарячий варіант мені невідомо. Я, як здогадуєтесь, фахівець з холодного. — І, щоб якось вивернутись, додав: — Ви живете у країні, якій ці проблеми досить чужі.
— Я жив у країні, де загинула вся моя родина, — відповів старий.
І відчинив мені двері.
________Підприємство «Хронос» міститься ближче до Лозанни, ніж до Женеви, й оскільки власник підприємства призначив мені зустріч лише надвечір, я скористався паузою, щоб кинути погляд на рідні місця. Бо Моріс Роллан, тобто я, родом з Лозанни.
Місто з його стрімкими, розпеченими сонцем вулицями, щільним автомобільним рухом і натовпами гомінке й набридливе у цю пообідню пору, але я приїхав сюди не задля розваг та спогадів дитинства. Коли ти натяг чужу машкару, не завадить мати і зорові враження від оточення, в якому перебувала та особа, оскільки не знаєш, яке запитання можуть тобі поставити завтра. Отже, я терпляче й ретельно провадив огляд, відновлюючи в пам'яті численні деталі легенди.
О п'ятій годині я сів у поїзд, проїхав дві зупинки назад і без особливих труднощів знайшов підприємство. Сучасна фабрична споруда з широкими вікнами, дві менші будівлі в альпійському стилі, гараж — усе це, чисте, немов будинок відпочинку, розкинулося в сосновому лісі. Чоловік, до якого мене провели, трохи старший за мене, сухий і якийсь знервовано-метушливий. Він припинив своє ходіння від вікна до дверей, вхопив мою руку, потиснувши її дужче, ніж треба було, запропонував крісло й сам сів, але з явним трудом утримувався в цьому становищі відносного спокою.
— З чого хочете розпочати?
— Можна і з кінця, — сказав я. — Маю вже досить відомостей про ваше підприємство. Єдине, чого не знаю, — ціну.
— Ціна, ціна! — засовався Рішар у кріслі. — Ціна — то остання справа! Оце тут, навколо, пане, цілий світ із своїм життям, із своєю логікою… Світ створений мною внаслідок багатьох ідей, багатьох знахідок, не кажучи вже про жертви.
— Не маю сумніву…
Він підвівся, ступив два кроки до дверей і потім різко обернувся до мене:
— Ціна! Ціна є функція реальності, грошовий еквівалент зробленого.
— Гаразд. Покажіть мені це зроблене. Маю досить часу.
— Скільки? Півгодини чи годину?
— Скільки хочете, — відказав заспокійливо.
Одначе пан Рішар не заспокоївся. Навпаки, тільки в цей момент розкрився увесь його динамізм. Він підбіг до сейфа і дістав якісь папери, потім подзвонив секретарці, щоб вона принесла йому інші, розклав переді мною плани й розрахунки, описував широкі еліпси своєю кістлявою рукою і кружляв навколо мого крісла, вивергаючи цілі водоспади слів. Тоді вхопив мене під руку, вивів з кабінету і, наказавши запалити світло у вже спорожнілій фабриці, заходився показувати мені приміщення за приміщенням і механізми за механізмами так докладно, що це на повну силу відродило в мені венеціанський головний біль. А після того як увесь цикл виробництва був викладений до останньої деталі, ми повернулися до кабінету, і знову в мене перед очима замиготіли плани й бухгалтерські документи.
Словесні потоки, якими заливав мене Клод Рішар, не були позбавлені інтересу й здорового глузду. Погано тільки, що коли одна людина вважає себе за генія, а співрозмовника за ідіота, вона стає набридливо багатослівною. А загалом же вся історія «Хроносу» зводилася до такого.
Вихідна позиція пана Рішара грунтувалася на спостереженні, що хороші годинники дуже дорогі, а дешеві — погані. Внаслідок тривалих і, слід визнати, вмілих розрахунків він дійшов висновку, що ультрамодерна техніка і зовсім нова організація процесів можуть створити виробництво годинників, які своєю якістю конкурували б з найвідомішими марками, а ціною були б не набагато дорожчі за масову продукцію.
Все це не така вже й складна філософія. Але найцікавіше, що Рішарові справді пощастило реалізувати свій план і розпочати виробництво. На складі підприємства вже лежав дбайливо упакований і підготовлений до продажу чималий запас кількох елегантних і точних моделей хронометрів. От тільки до відправки не дійшло і, мабуть, довгенько ще не дійде.
Як це часто трапляється з геніями, пан Рішар передбачив усі деталі, крім однієї: конкуренції великих фірм. Чудовий фахівець у галузі техніки, він виявився повним дилетантом у торгівлі. Акули виробництва об'єдналися з акулами продажу й поставили бар'єр перед годинниками «Хронос», не поцікавившись навіть їхньою якістю. Клод Рішар опинився перед загрозою банкрутства.