Выбрать главу

І в той момент, коли Клода Рішара таки спіткало банкрутство, акули несподівано вдали з себе золотих рибок: новачкові було запропоновано продати підприємство по собівартості — щоб урятувати шкуру.

Але тут новачок затявся. Пан Рішар належав до тих людей, в яких лють, сягнувши певного ступеня розжарення, спроможна затьмарити здоровий глузд. Він готовий був на продаж, бо в цьому полягав єдиний вихід, однак не бажав продавати своїм убивцям. Він чекав на інших клієнтів. А їх бракувало, бо кожен, хто посів би місце Клода Рішара, поділив би і його долю. І саме в цей момент з'явився якийсь дурень і невіглас і питає про ціну.

— Ціна? — десь уже близько дев'ятої вигукнув нарешті господар. — Ви вже й самі маєте певне уявлення про ціну. За приблизними розрахунками ціна не може бути меншою за…

І він назвав зовсім нескромну, як на мене, суму.

— Ваші документи не дають підстав для такої цифри, — заперечив я лагідно. — Усі видатки, включно до сплаченої досі зарплатні…

— А видатки часу? — вигукнув пан Рішар. — А вартість ідей, відкриттів, безсонних ночей, зіпсованих нервів? Ви не можете підрахувати ціну будь-якого підприємства тільки за кількістю витраченого цементу, як не можете оцінити самого себе за вагою м'яса, з якого зроблені. Оце навколо, любий пане, живий організм, малий світ, який, прости господи, далеко досконаліший за великий…

Цей чоловік володіє найсучаснішими знаннями в галузі техніки, але що стосується красномовства, то в своєму розвиткові він зупинився десь на уроках Ціцерона. До того ж і не знає, що я в курсі його ускладнень значно більше, ніж він може уявити.

— Вас проковтнуть, — мовив я спокійно. — Почекають ще місяць або два, а тоді введуть у дію банки. Досі вас позбавили тільки кредиту. Завтра вас примусять сплатити борг. Оголосять банкрутство й пограбують ваш маленький всесвіт, не заплативши навіть за цеглу, з якої він споруджений.

— А, ви бажаєте мене врятувати? — вишкірився Рішар. — Хочете врятувати од загибелі, проковтнувши мене. Це зворушливо…

— Слухайте, — урвав його. — Я не філантроп і, природно, прийшов сюди не з рятувальною метою. Але річ у тім, що, коли будете поступливішим, справді врятуєтесь…

— Тоді як ви особисто йдете на жертву?

— Щось подібне, — згодився я. — Принаймні я не виключав такої можливості. Ваш виграш буде забезпечений. Мій — імовірний, але надто рискований.

— То як же ви зважуєтесь на такий риск?

— Зважуюсь, бо маю капітал, далеко більший від вашого. Може, й не інтелектуальний, але фінансовий. Капітал, з яким витримаю бойкот рік, два, а то й більше.

— Тоді давайте пристойну ціну. Дайте ціну, яку я прошу. Вона розумна й прийнятна для нас обох.

— Ціна стане прийнятною, коли ви знизите її на тридцять відсотків. Це знижка на риск, що його я беру.

— Виключено.

— Це остаточно, а не підстава для торгу.

— Виключено.

Я знизав плечима і підвівся. Коліна мені боліли, голова також.

— Ваша справа. Подумайте. Якщо буду вам потрібен, ви знаєте мій телефон.

— Та чи вам позакладало! — скипів Рішар. — Кажу вам: виключено!

Те, що він скипів, підбадьорювало.

— Я теж вам сказав: це межа моїх можливостей. І ще: не баріться надто з відповіддю. Я веду переговори і в іншій справі, не такій спокусливій, але певнішій.

Господар розтулив рота для відповіді, цього разу, певно, лайливої, але я зупинив його жестом:

— Більше не наполягатиму й не дзвонитиму. Тільки не забувайте, що я пропоную вам єдиний шанс не тільки відновити свій капітал, але й уникнути шантажу великих фірм.

Після того я вийшов, щоб дати йому спокійно обміркувати останній аргумент. А втім, спокій для такої людини — поняття відносне.

________

Придбання «Хроносу» видавалося мені дуже вигідним з огляду на дальші плани. Зокрема, й тому, що, коли операція не вдасться, витрачену величезну суму завжди можна буде повернути. «Хронос» вартий грошей. Тільки от Рішар не озвався ні наступного дня, ні позавтрашнього. Може, й справді слово «виключено» є його останнім словом. А може, чекає, щоб я його шукав. Тоді хай чекає. А я займусь іншим ділом. Важливо зразу ж увійти в свій фах.

Оскільки досі я ще не повністю поринув у справи, то використовував час для вивчення міста, зокрема місцезнаходження фірми «Зодіак». Розміщена на одному з центральних бульварів, велика будівля фірми викликала повагу своїм масивним потемнілим фасадом.

Завдання полягало в тому, щоб проникнути всередину. Тоді вдасться знову вийти на слід Моранді.