Секретарка сіла, закинувши ногу на ногу, й стегна її виразно окреслилися під вузькою спідницею. Мій погляд мимоволі звернувся до тих напівприхованих зваб, але жінка поквапилася остудити мене:
— Я й досі не можу збагнути, чому тільки в останню мить ви сказали, що їдемо не до Женеви, а до Амстердама.
— Бо саме в останню мить виникла причина їхати до Амстердама, — зімпровізував я.
Мені не до смаку дріб'язкові побрехеньки, але інколи це єдиний спосіб уникнути довгих і марних суперечок.
— Настільки секретна ця причина?
— Анітрохи. Стосується переговорів з головною дирекцією «Зодіаку». Взагалі стосується саме того, в чому ви так глибоко сумніваєтесь.
Вона подивилася на мене, однак нічого не сказала.
— У вас так боліла голова! — зауважив я співчутливо, але без ніякого зв'язку з попереднім.
— Навіть не уявляєте, як боліла! — ствердила вона.
— Людина не вашої статури, напевно, вже не жила б і на світі. Якщо не виходити цілий тиждень з кімнати, головний біль не тільки не минеться, а може довести до самогубства.
По тих словах я простяг руку, щоб зачинити двері.
— Облиште ваші безглузді жарти й не зачиняйте дверей, — проказала спокійно Едіт.
— Жахливий протяг. Головний біль може поновитися так само легко, як і минув. А до того ж нам треба поговорити.
Вона глянула на мене з уже відомою мені тінню напруженості в карих очах.
— Про що саме?
— Про безліч речей. Можемо розпочати, наприклад, з такої деталі: кого ви боялись у Мюнхені?
— Боялася?
Вона вибухнула тим дзвінким, навіть занадто дзвінким сміхом, який находить на деяких жінок, коли їм задаєш незручне запитання.
— Гаразд, тоді почнемо з іншого: які конкретні інтереси ви маєте до «Зодіаку»?
Вона перестала сміятись і дивилася тепер на мене холодно, майже неприязно.
— Ще буде й третє, і четверте, і п'яте. Не кажучи вже про пояснення, які ви повинні дати мені з приводу своїх численних побрехеньок.
— Що конкретно ви маєте на увазі?
— Усе. Мушу вам сказати, що жодна ваша брехня не вдалася. Може, я й не фахівець з живопису, але й не дурень, за якого ви мене маєте… Сластолюбний патрон, що обирає собі секретарок за опуклими формами…
Вона мовчала і дивилася на мене неприязним поглядом.
— Я коректно обійшовся з вами: запропонував місце якраз тоді, коли ви шукали роботи, забезпечив вам платню, фантастично високу як на вашу службову незайнятість, а ви на все це відповідаєте обманом і нещирістю.
— Не можу зрозуміти, до чого ви ведете, — промимрила вона, немов щойно прокинувшись. — Я робила все, що мені доручали. Про інше не зобов'язувалась вам сповідатися, хоча й не розумію, які це побрехеньки вас засмутили.
— Бачте, Едіт, у нас попереду ціла ніч, але я не маю аніякого бажання гаяти її в марнослів'ї. Якщо не хочете й цього разу відповісти одверто на мою відвертість, вважаймо розмову закінченою. Завтра я сплачу вихідну допомогу, яка належить вам за угодою, і можете бути вільною.
Вихідна допомога досить солідна, тож мої слова могли б прозвучати швидше принадливо. Однак, як я й сподівався, Едіт сприйняла їх зовсім інакше:
— Але скажіть, у чому ви мене звинувачуєте? Коли я вас обманювала? Чого я вам не говорила?
— Я вже вам поставив два запитання.
— Гаразд, я відповім. Що стосується Мюнхена, ви мали рацію. В тому місті живе один чоловік, з яким я не хотіла зустрітися. Ні з ним, ні зі його ріднею. Чоловік, який свого часу негарно повівся зі мною, а тоді кинув. Це зовсім особисті справи, і я не розумію, навіщо маю про них розповідати. Що стосується «Зодіаку», тут ви помиляєтесь. До цієї фірми в мене жодних конкретних інтересів, окрім того, що вона могла забезпечити мені постійне місце і час од часу — поїздки за її рахунок.
Спосіб, у який вона відповіла на обидва запитання, може бути застосований, зрозуміло, й до решти. Через те я вирішив, що правило «заощаджуйте час» вимагає, аби я перехопив ініціативу.
Я прикурив сигарету, на мить заплющив очі, щоб зібратися з думками і дати можливість жінці подолати свій страх, а тоді сказав:
— Ви прослухали курс французької літератури чотири роки тому. Цей факт дуже легко встановити. З цих чотирьох років один рік вивчали машинопис і півроку працювали у «Фішера і К°». Лишається два з половиною роки, які важко виправдати неробством, коли взяти до уваги вашу енергійну натуру й особливо ваше свідчення, що ви не мали близьких людей, які могли б вас утримувати.