Кава була гарна, й, з огляду на кліматичні умови, я повторив замовлення. А тоді подався до перукарні. І вже на вулиці мусив визнати, що трапилася маленька неприємність: плащ на мені був не мій. З першого погляду він точно такий, як і мій, тому я й помилився, одначе, на відміну від мого, цей мав у кишені записочку. Дещо зовсім особисте. Щось подібне до дрібної довідки з приводу однієї близької особи.
________Сказати, що йде дощ, означає повторюватися. Але цього вечора лило як з відра, й «двірники» ледве вправлялися з потоками води, які били в лобове скло, а сліпучі промені фар уже за два метри перед машиною перетворювалися на якесь непрозоре молочне сяйво. Добре, що шлях мені відомий, — не раз долав його пішки, — але справа в тім, що, коли йдеш пішки, речі мають один вигляд, а коли їдеш машиною — зовсім інший.
Їду тихо-тихо, щоб не перекинутись на поворотах і не проґавити потрібну розвилку. Нарешті ледве розрізняю вузьку занедбану дорогу з темною масою великих дерев. Заводжу туди машину заднім ходом, щоб зручніше було виїхати, ставлю її на узбіччі, вимикаю фари й рушаю далі пішки.
Баржа — друга праворуч — стояла не далі як за двісті метрів, і все-таки, поки я дійшов до неї, я був мокрий як хлющ. Потім перескочив на палубу, проробив одну швидку запобіжну операцію, потім безшумно зійшов трьома сходинками до дверей і, не постукавши, натиснув ручку.
В приміщенні горіла слабенька жовта лампочка. Ван-Альтен сидів за столиком в такій самій позі, як я бачив його востаннє, тільки не їв, а роздивлявся якийсь каталог. Каталог стандартних вілл, наскільки я міг судити віддаля з фотографій. Чоловік різко закрив каталог і підвівся так рвучко, неначе збирався волати на поміч.
— Я, здається, налякав вас, — мовив я англійською мовою. — Видно, забув постукати…
— Що вам треба? — неприязно запитав Ван-Альтен, і рука його потяглася до телефону.
— Майте терпіння. Тільки найперше хочу попередити вас про дві речі: ніякого гвалту і ніяких спроб зв'язатись із зовнішнім світом. Телефон обірвано, а на пістолеті, як бачите, є глушитель.
По цих словах я здалеку показав йому зброю, розраховуючи на те, що він читав балістичні посібники. Потім підійшов до віконця і задля більшої інтимності опустив фіранки. Але створити затишок у цій плавучій клуні — марна річ. Помешкання похмуре, обставлене жалюгідними меблями, в межах найбільш потрібного. Просто дивно, що людина, яка, коли вірити пліткам, одержує велику платню, тулиться в такій норі.
— Що вам од мене треба? — так само неприязно, але вже стриманіше спитав Ван-Альтен.
— Хочу зробити вам одну пропозицію. Можете її прийняти або ні, але вислухати мусите.
Він не відповів і продовжував стояти так само напружено, мало не впираючись головою в стелю.
— Може, сядемо, га? — запропонував я.
Ван-Альтен сів на своє місце і машинально відсунув каталог. Я опустився на стілець по другий бік столу, тримаючи пістолет так, щоб він був готовий до будь-яких несподіванок, і досить далеко від свого співрозмовника, щоб лишався недосяжним для його кістлявих рук.
— Ви, певно, здогадуєтесь, що йдеться про архів. Мені потрібні певні довідки.
— Який архів? — питає Ван-Альтен мертвим голосом.
— Отой, який вам довірено. І особливо — другий, ультратаємний.
— Нічого не знаю про такий архів.
— Хіба? В такому разі що ви робите по десять годин на день у приміщенні над кабінетом Еванса?
— Спитайте в Еванса.
— Це буде пізніше. Зараз мова про вас.
Чоловік не захотів відповісти. Він сидів нерухомо, зціпивши кутасті вперті щелепи, і тільки погляд його підозріливо перебігає з пістолета на моє обличчя і назад.
— Слухайте, Ван-Альтен: годі марнувати час на брехні й крутійство. Ви досить розумний, аби збагнути, що коли хтось приходить до вас із пістолетом, його важко відшити безглуздими вигадками. Дозволите?
Це запитання стосувалося сигарети, бо я примірявся закурити, не користуючись правицею, зайнятою пістолетом. Ван-Альтен і цього разу втримавсь од відповіді, тож я вирішив закурити на свій розсуд. Глибоко затягся й спитав, дивлячись йому просто в очі і навіть трохи межи очі, точно в перенісся:
— Ну, то як? Гроші на віллу вже є?
Чоловік мовчить, але погляд його стає ще неприязнішим. Наскільки це взагалі можливо.