За цими словами я дістав з кишені кілька мініатюрних роликів, показав їх голові і знову заховав.
— Ви нахабний над усяку міру, Роллане, — трохи збентежено зауважив Еванс. — І необачний…
— Зовсім ні! Навпаки. Я дбаю про свою шкуру так само, як і ви.
— Побачимо. Оскільки ж дійшли до цього питання, хочу вас попередити: єдиний спосіб урятувати свою шкуру — розповісти все, абсолютно все. Найменший пропуск або перекручення коштуватиме вам життя. Ван-Альтен, як знаєте, ще донедавна був нашою людиною і все-таки зник. А ви ніколи не були нашою людиною.
— Розумію ваші натяки, — кивнув. — Але якщо я заходжуся розповідати все, що знаю, це може забрати в нас багато часу. Тому почну з найсуттєвішого, а вже тоді…
Еванс погасив сигарету у великій кришталевій попільниці, тоді як я закурив нову.
— Пане Еванс, коли хтось із нас і мусить дбати про порятунок, то найперше ви.
Голова швидко глянув на мене своїми порожніми очима, але нічого не сказав. Невиразний погляд з якоюсь ледве вловимою іскрою поблажливої цікавості.
— Ви шеф Центру, який повністю й безповоротно розшифрований. Дійдуть ці негативи до моїх людей чи ні, це деталі. Важливо, що про основну діяльність «Зодіаку» надіслано, куди слід, достатньо відомостей, щоб ця фірма не могла продовжувати свою діяльність по лінії шпигунства.
Занурившись у крісло й схрестивши свої довгі ноги, Еванс дивився на мене тим самим байдужим поглядом.
— Зайве пояснювати, що провал «Зодіаку» є ударом не тільки для Центру як організації, але і для вас як її шефа. Однак, — тут я навмисне знизив голос, — цей удар дрібниця порівняно з наступним, що його я підготував для вас. Перший хід тільки дискредитуватиме вас, другий повністю знищить.
— Цікаво… — пробурчав голова.
— Навіть не уявляєте, наскільки це захоплююче. Протягом останніх років ви як шеф «Зодіаку» уклали ряд значних угод у двох варіантах: офіційному, для бюджету і ваших начальників, неофіційному, за яким і провадилася оплата. За далеко не вичерпними відомостями ця подвійна бухгалтерія дозволила вам покласти в кишеню понад десять мільйонів доларів…
— Невже стільки? — майже щиро здивувався Еванс.
— Та ні, багато більше! Однак я маю на увазі тільки документи, до яких ми добралися останнім часом.
— Які саме документи ви маєте на увазі?
— Та хоч би й ці, — одказав я, витягши з кишені і подавши йому копії негативів Фурмана-сина.
Голова недбало розгорнув негативи і нашвидку переглянув їх проти світла люстри.
— Справді цікаво, — відповів він, поклавши плівки до кишені.
— Наче гангстерський фільм, — погодився я. — Ви, сподіваюсь, не плекаєте ілюзії, що ця плівка не має копій.
— Очевидно, — кивнув Еванс. — Але яке це має значення? Такі речі, як відомо, — звичайна практика в торгівлі.
Він закурив сигарету, випустив мені в обличчя густий струмінь диму і глянув на мене з легкою зацікавленістю, немовби чекаючи, чи не закашляюся я.
— Не знаю, як там у торгівлі, але тут ідеться не про неї. «Зодіак» — розвідувальний центр, підвідомчий інститут ЦРУ, і бюджет «Зодіаку» є частиною бюджету ЦРУ. Отже, ви привласнили суму державних грошей таку велику, що, коли б уся ваша родина складалася з генералів і сенаторів, ви все одно не змогли б урятувати шкуру.
— Дивлячись хто як це сприймає… — недбало проказав Еванс.
— Це неминучість, — поправив я. — Ваша корупція дійшла до того, що ви заради власного добробуту заплющили очі на проникнення у ваш Центр ворожого агента.
— Маєте на увазі себе?
— Ні. Маю на увазі Ван-Вермескеркена. Деякі найбільші прибутки ви одержали від угод із підприємствами Федеративної Республіки, і це легко пояснити, коли взяти до уваги, що ви призначили комерційним директором «Зодіаку» людину Гелена…
— Тихше, — сухо проказав Еванс. — Не впадайте у раж.
— І останнє, — сказав я, ще більше притишивши голос. — Не гадайте, що мої керівники вдовольняться тим, що надішлють вашим шефам відомості про вашу діяльність. Ці відомості потраплять до опозиційної преси як в Америці, так і в Західній Європі. Якщо маєте трохи фантазії, можете уявити і без моєї допомоги масштаби скандалу.
— Хм, ви починаєте мене лякати.
— Та ні. Просто хочу пояснити, що ваше становище нічим не різниться від мого.
— Вдячний, що порівняли мене з собою, — холодно зауважив шеф.
— О, не мав ніякого наміру зазіхати на ваші висоти. Ані на ваш добробут. Але що стосується справ, мушу сказати, що я маю ваш чин, полковнику Еванс, і що мої шефи цінують мене не менше, певно, ніж ваші — вас. Удар, про який ідеться, — наче заряджений пістолет, і лише моє повернення живим і здоровим може зупинити постріл!