Знову забахкали постріли, рідкі й уривчасті, бо ті, нагорі, певно, бережуть набої. Спробував звестися на ноги, але ноги важкі, неначе налиті свинцем, і я прекрасно знаю, що це свинець страху. «Нумо, Еміле, твоя черга, мій хлопче!» — кажу сам собі, як завжди у таких випадках, аби переконати, що це всього лише маленьке чергове випробування. Піднімаюсь відчайдушним зусиллям волі… І прокидаюсь.
Зловісну канонаду в моєму передранковому сні викликала, певно, відчинена стулка вікна, яку шарпає вітер. У цьому місті конгрес вітрів, на відміну від соціологічного симпозіуму, триває цілорічно. Тут дме з усіх боків і в будь-який час доби, так що коли б ці вихори випадково припинилися на мить, датчани, мабуть, відчули б таку ж тривогу, яку відчувають інші люди перед ураганом.
Я закріпив стулку вікна передбаченим для цього гачком й лишився подихати холодним ранковим повітрям, перш ніж бензинові випари в ньому досягнуть звичної густоти. Це нагадало мені давню ухвалу розпочинати кожен новий день коротким гімнастичним сеансом.
«Ухвала справді чудова, — мимрив я, для спроби витягаючи руку уперед. — Просто героїчна ухвала. Але людина не може заповнювати усе своє життя тільки героїчними вчинками».
Рука моя поволі опустилася й намацала телефонну трубку. Попросив принести сніданок у номер і пішов у ванну, щоб викреслити з порядку денного неминучу роботу — гоління. Власне, гоління дратує тільки тоді, коли більше нема про що думати, особливо під час тривалого намилювання. А в даний момент мені було про що думати, і головне — про майбутнє. Що ж до минулого — не давно минулого, а вчорашнього, — то воно вже було відповідно обмірковано й класифіковано по досьє.
Оскільки ж мій мозок не електронна машина, він певний час працював над давно минулим, хоча я вже дав йому нове завдання. І все ще бачу той голий скелястий пагорб, розжарений полуденною спекою, пустий і чіткий у своїй мертвотній порожнечі, а потім смутний і розпливчастий, бо я біжу, зігнувшись навпіл, туди, до кам'янистого хребта, де зачаїлися «оті». І здається мені, що я чую сухий тонкий посвист куль і відчуваю, як пече в плечі, і мусить пройти час, поки я здогадуюсь — «влучили в мене», — і мусить пройти час, поки я кажу собі: «Добре, що в ліве плече», — і мусить пройти ще багато часу від тієї безмежної миті, коли час зупинився, поки я дістався того каменя й жбурнув одне за одним три сталевих яйця. А потім хвилини знову почали текти своїм звичаєм, але в моїй голові, розбитій спекою й утомою, все видавалося смутним і розпливчастим — «джип», що прибув з прикордонної застави, Стефан, спокійне обличчя Любо, спокійне і біле, як обличчя мерця. Стефан помер у «джипі». Любо вцілів і тільки трохи накульгував, і так, накульгуючи, дійшов до мосту на Венецію, де його вбили. А я ще живий. Ще.
Я часто бачу в кошмарах той голий скелястий пагорб, й інколи до вершечка залишається лише кілька метрів, а іноді верх здається дуже далекий, незбагненно далекий, й кам'янистий схил піднімається пустельний і страшний під безбарвним розпеченим небом, а постріли зловісно відлунюють у мертвотності й спеці. «Гайда, Еміле, твоя черга, мій хлопче!»
Кошмар, який примушує мене сприймати пробудження як воскресіння і кожен новий день — як звабливу обіцянку, навіть коли цей день обіцяє мені самі неприємності. «Бувало й важче. Професійний ризик, нічого більше».
При цьому ризик професії, принаймні у даний момент, не пов'язаний з пострілами. Усе мирно й тихо, говоримо про соціологію, і навколо розкинулась не прикордонна кам'яниста смуга, а зелена датська рівнина. Важливо тільки знати, де кінчаються луки й починається драговина.
Кожен обирає собі ангела на свій копил. Мій, наприклад, своїми звичками нагадує отих скнар, які по двічі перелічують гроші, незалежно від того, чи дають їх, чи одержують. З тією відмінністю все-таки, що я перевіряю не двічі, а тричі і що йдеться не про гроші, а про факти. Перевірка перед дією, під час дії і після дії.
Кожне з цих трьох занять має свої переваги, але й неминучі вади. Аналіз перед операцією дуже важливий, бо від нього залежить подальше, однак він не може бути точний, бо має справу з явищами, які ще не сталися і бозна чи стануться саме так, як ти собі уявляєш. Аналіз у процесі дії гранично необхідний, щоб уберегтися від хибного кроку, але не досить вичерпний, оскільки через брак часу провадиться майже блискавично. Аналіз після дії, навпаки, може бути докладний і настільки глибокий, наскільки тобі стане хисту, тільки ти неспроможний змінити нічого з того, що вже сталося. Взагалі кожен з цих трьох способів рахувати гроші, тобто факти, по-своєму недосконалий. А тому, об'єднані в одну постійну звичку, вони завдають мені чимало клопоту.