Покінчивши з голінням, я підставив голову під щедрий теплий струмінь води і, поки стояв отак, осліплений милом і водою, почув, як у глибині кімнати відчинилися й зачинилися двері. Дуже сприятливий момент, щоб приставити до спини пістолет і гаркнути: «Давай відомості, собако!» — поки ти агонізуєш від мила, що роз'їдає тобі очі. На щастя чи нещастя, цього разу відомості не в мене, а в інших людей. Це дозволило мені спокійно пройти й через підбадьорливу процедуру холодного душу, акуратно загорнутися в халат і лише тоді визирнути, аби з'ясувати, що трапилося.
Нічого не трапилося, тільки на столику біля вікна з'явилася таця із сніданком. А сніданок з чашкою паруючої кави о цій ранній порі — подія дуже доречна і приємна. Отже, сідаю в крісло й приступаю до чергового етапу побутової підготовки до нового дня.
Два основні факти виникли на обрії. Перший датується моїм прибуттям у це місто: за мною стежать. Хто й навіщо, остаточно не з'ясовано, хоч відповідна гіпотеза існує. Другий факт: я оточений. Оточений увагою, додав би інший. Згоден. Тільки на цьому світі увагою не оточують задурно. Хіггінс, Беррі й Дороті могли б знайти більше інтересних співрозмовників на цьому велелюдному конгресі. А натомість вони липнуть до незначного й нецікавого болгарина, бавляться з ним у запитання й відповіді, водять його по закладах і навіть обіцяють фінансову допомогу, звісно, для строго наукової мети. Цей другий факт потребує додаткового вивчення, та вже зараз наштовхує на певні висновки.
Хоч би й учорашнє. Зовсім банальна гулянка, багата на балаканину й бідна на незвичайні події, випадкова гулянка, наслідок випадкового знайомства, що почалося з нудного етикету й завершилося пиятикою. І все-таки дрібні перипетії й окремі репліки пиятики містять досить вихідних даних, щоб скласти про мене початкове уявлення. Можу навіть точно уявити собі цю характеристику в разі, якщо перевірку заздалегідь проведено, а поведінка моя ретельно аналізувалася. Насолоджуючись гарячою міцною кавою та першою в цей день сигаретою, я, здавалося, ясно бачив настукану на машинці характеристику на Михаїла Коєва (перший варіант). Найнезначніші мої жести і найвипадковіші репліки, відповідно оброблені й зіставлені, набули службової виразності. Ставлення до стриптизу, поведінка під час танцю з Дорогі, кількість випитих чарок, стан під час і після гулянки, реакція на ту чи іншу чужу репліку, значення тієї чи іншої моєї репліки, взагалі уся сукупність дрібниць, з яких складається гулянка, тут узагальнена в сухі канцелярські фрази, що заповнюють відповідні графи: ставлення до жінок і спиртного, до подорожей і доброї кухні, до грошей і матеріальних вигод, до наукової роботи і авантюр, балакучий чи стриманий, суєтний чи скромний, швидкий чи неповороткий в діях, імпульсивний чи витриманий, підозріливий чи легковірний, проникливий чи поверховий і ще ряд констатацій цього штибу.
Отак складена характеристика була б досить повна і, звісно, досить неправильна. Бо я, добродушно піддаючись іспитові, намагався випнути деякі свої риси про випадок, якщо на мене справді збираються складати кадрове досьє. Корисна обачність, особливо в поєднанні з певною далекоглядністю. Бо справа не тільки в тому, щоб створити хибне уявлення про себе. Необхідно, щоб воно було хибне у точно визначених пунктах і в точно визначеному смислі. Взагалі я мушу не стільки показати протилежне, чим я є насправді, скільки прикритися у спосіб, який прискорив би самовикриття противника і призвів би його до провалу.
А поки цей противник складає ґрунтовне, але не дуже точне досьє, я також заповнюю анкети. Поки їх лише три і дай боже, щоб не більше, бо канцелярська робота, навіть виконувана подумки, досить-таки стомлива. На перший погляд, неважко дати характеристики цих трьох осіб, не в міру балакучих і занадто поспішливих у своїх діях. Однак не слід забувати, що й вони, напевно, як і я, удають не тих, ким є, і найперше — дурніших, ніж насправді.
Отож, щоб безпомилково збагнути їх, не зайве б знати, якими спонуками і якою попередньою інформацією керуються їхні дії.
Інакше кажучи, хто в їхніх очах Михаїл Коєв: соціолог чи хто інший? І чого вони добиваються від Михаїла Коєва: зробити його своїм однодумцем у соціології чи з зовсім іншої дисципліни?