— «Небезпечні зв'язки»… Ви її взяли для мене чи для Грейс? — усміхнувся він і кинув книжку на диван.
— Гадаю, що вона стосується усіх нас потроху, але найбільше — мене.
— Значить ви вважаєте, що це небезпечні зв'язки? — докинув американець, зробивши красномовний жест від себе до мене.
— А ви як вважаєте?
— В такому разі чого ви чекаєте, щоб перервати їх?
— Ви прекрасно знаєте, чого я чекаю, Вільяме: небезпечної фази.
— Ясно. Ви розважаєтесь дослідженням розвитку одного небезпечного зв'язку до моменту, коли він справді почне ставати небезпечним. Однак це компромісне дослідження, Майкле. Усе треба доводити до кінця.
Сеймур поклав у свою склянку лід, акуратно налив віскі, додав содової, а потім опустився в крісло й закурив сигарету. Я також сів і закурив з найневимушенішим виглядом, ніби щойно почуті слова всього лише порожні балачки.
— Бачте, Майкле, — знову озвався співрозмовник, затиснувши сигарету кутиком губів. — Коли існує на світі людина, якої не слід боятися, то це я.
Він глянув на мене своїми примруженими очима й навіть трохи ширше розкрив їх, щоб я зміг оцінити їхню щирість.
— Я зовсім не боюся вас, Вільяме.
— Боїтеся. Може, й не мене особисто, а того, що, вважаєте, пов'язано зі мною. Й оскільки ми вже зачепили тему «небезпечні зв'язки», давайте облишимо еротичну літературу й перейдемо до розвідки.
Я не заперечую. І що я міг би заперечити, крім того, що тему поставлено дещо передчасно, принаймні з моєї точки зору. Та Сеймур смикає за ниточки, виходячи з своїх, а не моїх інтересів.
— Я знаю, хто ви, Майкле, — дозвольте все ще називати вас так, а не вашим справжнім іменем. Ви також, певно, вже здогадуєтесь, хто я. Не знаю тільки, чи зрозуміли ви, що піклування про вас спочатку було доручено іншим людям. Послідовники рутини, які готові були провалити все своїми звичними рутинними методами, марно очорнивши вас перед вашими органами. Я ледве встиг втрутитися…
— А з яких причин ви завдали собі цей клопіт?
— Причини дві. Перша, як самі здогадуєтесь, чисто службова: я прикинув, що ви становите, як людський матеріал, більшу цінність, ніж об'єкт брудної провокації. Тому вирішив перешкодити таким дурням, як Хіггінс і Беррі, вплутати вас у свою колотнечу… — Сеймур на мить вийняв сигарету й ковтнув віскі. — Що ж до другої причини… дозволю собі зізнатися, рискуючи, що ви засмієтесь мені в обличчя… ви з самого початку сподобались мені. І, гадаю, я не помилився: ми з вами чудово пасуємо один до одного й прекрасно розуміємося, Майкле.
— Невже? Не пригадую жодного питання, в якому ми зійшлися б.
— Для єдності потрібні протилежності. Це ваш принцип, коли не помиляюсь.
— Так. Хоча ми формулюємо його інакше.
— Тоді вважайте його моїм принципом. Ненавиджу людей, які погоджуються зі мною. Мої власні думки досить мені остогидли, щоб мені хотілося ще чути їх з чужих уст. І, нарешті, мені не потрібна людина з головою, подібною до моєї, коли моя в наявності. Навпаки, мені потрібна людина з вашим мисленням і вашими знаннями.
Мій співрозмовник підкреслив останнє слово, однак я удав, що не помітив наголосу.
— Ви вже знаєте мою думку про всі оті ілюзії, які називають «патріотизм», «вірність» або «мораль». Та оскільки для вас самого вони все ще реальність, мушу нагадати, що коли в людській діяльності існує якийсь, хоч і мізерний, смисл, то це врятування людства од катастрофи.
— Благородне завдання…
— Я служу саме цьому завданню, хоча й утримуюсь звеличувати його, як ви. На жаль, зараз ви знаєте значно більше про наш світ, ніж ми — про ваш. А це призводить до порушення рівноваги і, значить, пов'язано з багатьма небезпеками. Тільки взаємна поінформованість відсторонює риск несподіваності, тобто катастрофи.
— А я думав, що ЦРУ все знає.
— Ви навряд чи думаєте так, але найгірше, що деякі люди в самому ЦРУ так думають. Небезпечна ілюзія. Не хочу сказати, що нам бракує цінних відомостей, однак багато з них вже дуже застаріли. А надзвичайно рисковано, погодьтеся, розпочинати нові акції на підставі старих відомостей.
— Трохи розтрусіть своїх людей, — пробурчав я заспокійливо. — Проінструктуйте їх і відрядіть на полювання за свіжою інформацією.
— Кепсько, що мисливський сезон саме зараз найбільш несприятливий. Деякі наші шефи разом з деякими нашими друзями, наприклад, боннськими, вчинили майже непоправне глупство з чеськими подіями. Прекрасний зразок шкоди від надмірного оптимізму. Надмірний оптимізм і надмірна поспішність, форсування нормального ходу руйнівних процесів, і ось результат: противника завчасно попереджено, примушено застосувати контракцію, мобілізацію сил і підвищення пильності. За цих умов полювання за відомостями, про яке ви говорили, рівнозначне серії провалів.