Він підняв свій римський ніс і обережно втягнув запах плісняви і вогкості:
— Але найхарактернішою вадою вашого горища є, безперечно, задуха. Тут просто бракує повітря.
Я підійшов до віконця й широко відчинив його.
— Так уже краще, — кивнув гість, цього разу націливши носа до вікна. — І все-таки я дозволю собі зняти піджак.
— Почувайтеся як удома!
Сеймур вийняв з кишені сигарети й запальничку і поклав на стіл. Потім зняв піджак і повісив його на спинку подертого віденського стільця.
У мансарді справді досить задушно, і тепле вологе повітря, що вливалося у вікно, не міняло ситуації. Низькі мокрі хмари нависли над містом, примарно освітлені його червонястими мутними відсвітами.
Я й собі зняв піджак і заходився господарювати, тобто розпакував пляшки, приніс з кухні чарки й воду і після того сів напроти гостя.
Сеймур налив віскі, додав води, обережно відпив і з виразом легкої бридливості оглянув кімнату. Важко сказати, був цей вираз наслідком теплого віскі чи жалюгідної обстановки, але він надовго прилип до обличчя американця.
Власне, обстановка не гірша і не краща, ніж у всіх подібних занехаяних мансардах: подерті вигорілі шпалери, потріскана стеля, оздоблена жовтими плямами вологи, декілька майже зовсім непридатних для ужитку меблів плюс згадуваний дух плісняви.
— Знаєте, Майкле, в мене також були роки злиднів, і я прекрасно розумію, що деякі люди змушені жити у таких барлогах. А от чого я не можу зрозуміти — чому в них живуть люди, не змушені до цього.
— Я не звертаю особливої уваги на те, що мене оточує. Взагалі моє ставлення до дійсності рідко буває чисто естетичним.
— Йдеться не про естетику, а про охайність, — заперечив американець і знову бридливо зморщив носа.
Після того він знову ковтнув віскі з явно дезинфекційною метою. Втім, це був навіть не ковток, а зовсім скупердяйське сьорбання, і я не втримався від репліки:
— Надто боязко починається ваша пиятика.
— Стримано! — поправив мене Сеймур. — Я ніколи не боюсь, але завжди дію стримано, Майкле. Справа тактики і, коли хочете, вдачі. — Він перестав нишпорити очима по мансарді й подивився на мене: — То яка ж була відповідь?
— Що за відповідь?
— Ота, яку ви одержали сьогодні по обіді. Бо вам нема чого переконувати мене, що ви грали у піжмурки з моїми людьми тільки для того, аби випробувати мотор своєї машини.
Він замовк, явно чекаючи мого слова, але я, принаймні зараз, і не думав висловлюватися.
— Ще в неділю увечері ви повідомили Софію про мою пропозицію, Майкле. Це нам зрозуміло і добре відомо. А сьогодні одержали дальші інструкції. Це також нам зрозуміло і відомо. Тому й питаю вас: які інструкції ви дістали?
У начебто приязному тоні мого співрозмовника забриніли ледь вловимі металеві нотки.
— Ви досить довільно будуєте сюжет, Вільяме. Я не одержував ніяких інструкцій.
— У такому разі яка ваша власна відповідь на мою пропозицію? Відповідайте ясно і точно: «так» чи «ні».
— Ні.
— Значить, вам наказано утриматися, — кивнув американець. — Тим краще. Це повертає нас на вихідні позиції. Почнемо все з початку. Отже, ваша згода буде особистою, а не згодою інстанції, яка стоїть за вами.
— Правильно. Якщо буде згода.
Сеймур не відповів і глянув на годинник.
— Грейс наче затримується, — докинув я, теж глянувши на годинник.
— Грейс мусить затриматись, — проказав мій гість. — Перш ніж перейти до гулянки й жінок, ми повинні закінчити деякі справи. Взагалі нам слід поговорити віч-на-віч.
— Думаю, що ці дні ми з вами говоримо майже до отупіння.
— Справді. І все-таки ми ще не порозумілися. До того ж сьогодні увечері справи дещо змінилися. Так що треба поговорити.
— Ну, коли треба… Аби тільки Грейс не затрималася довше, ніж необхідно.
Моя репліка, здавалось, повернула Сеймура до якоїсь забутої думки, бо він несподівано сказав:
— Ви одбили в мене Грейс, Майкле…
— Скорше вона намагалася одбити мене. Я не здивуюсь, коли це діялося за вашим наказом. Безневинна інсценівка, як і бійка, у якій ви врятували мені життя.
— Ви надто далеко заходите у своїх здогадах, — сухо зауважив американець.
— Бачте, Вільяме, ви справний технік, але не намагайтеся мене переконати, що ваша техніка чимось відмінна від звичайної техніки, і не розігруйте дружбу або ревнощі. Усі ваші контакти зі мною вже з початку до кінця були інсценівкою — і Дороті, і оті двоє, глухий і плішивий, і випадкові зустрічі, і вечірка у Тейлорів, і прогулянки, й обіди, і бійка, і кохання Грейс, і ваші дружні почуття.