— Ти що, чекаєш поїзда? — запитує Кралев гучним голосом, який у порожньому приміщенні звучить справді мов труба. — Мушу тобі сказати, що з деякого часу на цій станції поїзди не зупиняються.
Милко мовчить, не зводячи очей з Кралева.
— Ти, певне, гадав, що прийде Тоні, але він трохи зайнятий, тож розмовлятиму з тобою я, — продовжує Кралев. — Йдеться про твоє службове становище…
Милко мовчить, потім дивиться на банан у руці й починає знову їсти, повільно і якось болісно ковтаючи.
— Спершу я думав, що ти працюєш тільки на нас. Потім зрозумів, що працюєш і на французів…
— Я не працюю на французів, — тихо відповідає Милко, переставши їсти.
— Я зрозумів це тоді, коли ти сповістив французів про те, що ми готуємось знищити Бобева, — мовить Кралев, мовби й не чуючи. — Тоні покликав тебе до Бобева в останню мить, і ти не з'явився, бо не встиг попередити їх. Лише ти знав про цю зустріч — і не з'явився на неї… Ти єдиний серед нас, хто міг попередити французів…
— Я вже казав вам, чому мене не було, — спокійно заперечує Милко, якось машинально беручи з кулька другий банан. — Сталася невеличка аварія з автомобілем.
— Ти зробив цю аварію пізніше, щоб знайти собі якесь виправдання. Ти єдиний серед нас, хто міг сповістити французів…
— Нікого я не сповіщав, — відповідає Милко і так само машинально починає чистити банан.
— Отже, ти працюєш на нас, працюєш на французів, а тепер виявляється, що і на болгар… Я маю на увазі болгарську розвідку.
Кралев замовкає, пильно дивлячись на Милка. Той відкушує банан і неквапливо жує.
— Відповідай! — ричить Кралев.
— На дурні звинувачення не відповідаю, — каже Милко, відкушуючи банан. — Я так само можу звинуватити тебе в тому, що ти працюєш на п'ять-шість розвідок. Та ти ще вимагатимеш доказів.
— Не хвилюйся: щодо тебе вже все доведено. Букініст на Сен-Жермен про що-небудь тобі нагадує? А книжка в чорній обкладинці, третя праворуч на полиці? «Перські листи» Монтеск'є… Тільки серед перських листів виявився й твій… Звичайно, тайнопис, але ж і ми гав не ловимо…
З тунелю долинає гуркіт поїзда, та Кралев не зважає. Вони з Милком одгороджені від колії горою мішків із цементом. Гуркіт переростає в тріск, і проносяться вагони, освітлюючи на мить похмурий запорошений перон.
— Тебе, напевно, цікавлять речові докази, — глумливо примружується Кралев, коли тріск ущухає. — Ось тобі докази!
Двома пальцями він виймає з маленької кишеньки тонкий папірець і робить такий самий звинувачувальний жест, як кілька днів тому розмахував у мене перед носом шматочком фотопаперу.
— Я сам знайшов! — самовдоволено оголошує Кралев. — Довго довелося стежити, та я все-таки намацав. І тепер прийшов розрахуватися з тобою… Пред'явити тобі рахунок, якщо ти не маєш нічого проти…
Він кладе аркушик туди, звідки вийняв, і засовує руку в кишеню штанів. Милко стежить за рухами Кралева, все ще тримаючи в руках кульок і недоїдений банан.
— Ми, звичайно, можемо розійтися мирно, — зауважує Кралев, не виймаючи руки з кишені. — Але для цього ти мусиш негайно викласти мені все. Розповідай, що тобі відомо, зараз же!
— Отже, одна можливість таки існує, — каже Милко так тихо, що я ледве чую його. — А що я матиму навзамін?
— Життя! Тобі цього замало?
— Замало, — так само тихо відповідає Милко. — Якщо ти розповіси мені дещо про операцію «Незабудка», то ми, можливо, порозуміємось.
— Гаразд! «Незабудка» ось приготовлена для тебе, — сатаніє Кралев і ворушить рукою в кишені. — Ну то що, говоритимеш чи…
Здалеку знову наближається гуркіт поїзда.
— Починай ти, а там, може, і я щось додам, — спокійно мовить Милко.
Гуркіт посилюється, переростає в тріск. Вони стоять один проти одного за мішками з цементом, чекаючи, поки втихне. Поїзд пролітає повз порожній перон. В освітлених вікнах миготять люди з авоськами в руках, якась дівчина читає книжку, стара жінка з дитиною на колінах.
Тієї ж миті бачу, як Милко нахиляється, наче хоче стати навколішки, потім знесилено хилиться набік, випускає пакет з бананами і падає на цемент. Кралев ховає в кишеню пістолет і майже бігом кидається до виходу.
Я виходжу зі схованки і наближаюсь до Милка. На його сорочці розпливається широка кривава пляма. В тьмяному світлі обличчя його навдивовиж бліде, широко розплющені очі спрямовані до вицвілої афіші Бінга Кросбі. Одна рука забитого незручно підвернулась за спину. Друга ж стискає недоїдений банан.
________