В ту мить, коли Ворон долає останню сходинку, я стрімко вихоплююся з-за дверей і щосили б'ю ногою в живіт охоронцеві Центру. Ворон розмахує руками, намагаючись утриматись на ногах, та, оскільки позаду немає ніякого опертя, гепається спиною на сходи і з гуркотом скочується аж на долішню площадку. Я біжу за ним, перестрибуючи по дві сходинки, та, як тільки наздоганяю Ворона, він підскакує і хапає мене за ноги. Допомагаю йому підвестись і заціджую знову, — тепер уже в жовті зуби, метнувши його на наступну площадку. За цим разом Ворон не ворушиться. На щастя, він стукнувся головою, і дай боже, щоб колись отямився.
Затамувавши подих, намагаюся ступати повільніше, як людина, яка вийшла довідатися, чому це такий шарварок довкола будинку. Внизу юрмляться мешканці і перехожі ґаволови. Кралева й Вужа серед них немає. Пірнаю в натовп, дослухаючись, про що говорять, і, переконавшись, що на мене не звертають уваги, простую вулицею геть, роздумуючи над тим, що паризькі роззяви — диваки. Правлять теревені про кілька спалених на даху газет, і нікому з них не спаде на думку, що, може, поверхом нижче в цей час лежить убитий політичний діяч.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ
На моєму годиннику лише дев'ять, і мені здається, що він спинивсь. Та, піднісши його до вуха, пересвідчуюся, що він працює. За такий короткий час сталося так багато подій, що в мене відчуття, наче вже північ.
Те, що зараз тільки дев'ята, мене, звичайно, тішить. Беру на Лафайєт таксі й їду до вулиці Вів'єн, де полишив свого «ягуара». Однак подорож марна: машини немає.
Рушаю вузенькою вуличкою назад, обмірковуючи свої найближчі плани. Та, діставшись майдану біля Бірже, помічаю, що мене оточено щільним кільцем: один тип іде попереду, другий позаду, а третій стежить за мною із зеленої «веспе».
Система стеження свідчить, що це, звичайно, не люди Кралева. Сьогоднішнє стеження за мною з «сітроена» й темно-синього «Меркурія» вели також не люди Кралева. Отже, це американці або ж мої друзі французи. Найвірогідніше, що французи.
Хтось інший, вразливіший, на моєму місці, напевно б, образився, що за таку самовіддану працю на благо відповідних служб ці самі служби ще й беруть тебе на приціл. Та я рідко дозволяю собі на когось ображатися, до того ж я добре знаю правила гри, аби розраховувати на якусь вдячність.
Єдине, що я розумію в цю мить, ідучи до Великих бульварів у супроводі двох пішоходів і «уеспе», — це те, що, хоч і перебуваю зараз просто неба, моє становище таке ж трагічне, як і в пастці на горищі. Операція «Незабудка» розпочнеться не пізніше як завтра. Кралев, напевно, вже поспішає до Марселя. Він учинить розправу над Лідою, передасть її в надійні руки і потім вилетить до Греції чи до Туреччини, щоб особисто керувати операцією. Єдина людина, яка знає про замах на життя десятків тисяч безневинних громадян, — я, безпорадний, обеззброєний одинак, що скрадається паризькими бульварами під охороною трьох французьких наглядачів, утративши радіостанцію, автомобіль, зброю і маючи в кишені всього-на-всього кілька франків.
Повільно простую вулицею, безтямно розглядаючи вітрини ювелірних магазинів, прикрашених монетами, золотом і таблицями курсу турецької ліри й наполеондора. Іду, не чуючи ніг, не відчуваючи втоми, не відчуваючи нічого, крім неприємної порожнечі, якоїсь безнадійної самотності в безмежному порожньому просторі, де відлунюють лише мої кроки.
«Ну ж, хапайте мене! Я все одно ні на що не здатний!» — в думках наказую переслідувачам і водночас гарячково оцінюю, чи справді ні на що не здатний, чи це просто втома породжує в мені почуття такої трагічної безвиході.
Я міг би піти до Франсуаз. Вона казала, що після сьомої буде вдома. Міг би піти й викласти їй усе про операцію «Незабудка». Але ж Франсуаз — лише виконавець, як і я. Вона сама нічого не вирішує, а що вирішать інші — невідомо. Звичайно ж, вони не вступатимуть у конфлікт з американцями тільки заради того, щоб справити на мене приємне враження.
І все ж мені необхідно відвідати Франсуаз. Не для того, щоб утаємничувати її в операцію «Незабудка», а щоб залагодити деякі інші справи. Між іншим, зауважити їй, що нагляд за своїми ж людьми — це розтринькування державних грошей.