— Чекай-но, — спиняє мене Франсуаз. — Ми спочатку подивимось, чи потрібні нам твої сенсаційні відкриття. Скажи мені краще таке: якщо ти не ведеш подвійної гри, чому тоді так панічно втікаєш од наших людей? Либонь, знову хочеш когось уразити? Вразити потужним мотором, якого ми тобі встановили.
— Я і в думці не мав, що за мною стежать ваші люди. Вранці до мене прив'язалися двоє нахаб з Центру, я спекався їх, щоб зателефонувати.
— Куди?
— Ліді, в Марсель.
— Про що ти з нею розмовляв?
— Про Кралева. Він геть сказився. Я наказав їй ні в якім разі не виходити з кімнати.
— Звідки телефонував?
— З поштового відділення в Ножані.
— Гаразд, ми перевіримо, — кидає Франсуаз, хоч добре розуміє, що я кажу правду. — Навіть якщо так і було насправді, це ще не виключає можливості подвійної гри.
— Франсуаз, не забувай, що, як тільки до мене прийшов американець, я відразу ж сповістив тебе.
— У подібних випадках завжди так роблять, щоб спантеличити другу сторону. Ти відмовив американцеві, бо він зробив дурницю, прийшовши до тебе на квартиру, а ти підозрював, що тебе вдома підслуховують. Іншим же разом ти з переляку або з жадібності прийняв би його пропозицію.
— Вигадки! — презирливо відказую я й гашу сигарету.
— А гонки по обіді — також вигадки? Ти щез десь у пасажі Вів'єн… Навіщо тобі було втікати? Куди ти поспішав?
— Я вже казав тобі: мені треба було здихатися людей Кралева. Я поспішав до Младенова…
— Ет, такий наївний, що зібрався поговорити з Младеновим у його квартирі, думаючи, що люди Кралева не підслухають вас! Розповіси ще комусь іншому!..
— Я тобі ще не все сказав, — перепиняю її. — Та, оскільки ти поспішаєш, напевно, й не докажу. Хочу завважити тільки ось що: подвійної гри я не веду, але платять мені у двох місцях. Ви сплачуєте звинуваченнями, американці ж — смертельними вироками. Сьогодні ввечері Кралев спробував мене ліквідувати.
— Знову пози! Знову ефекти! — кричить Франсуаз, забачивши, що я закурюю «синю», зосереджено випускаючи під стелю широку цівку диму. — Ну ж, розповідай! — підганяє вона мене. — Можливо, я викрою хвилинку, щоб вислухати тебе. З такою, як ти, людиною зовсім одмовишся від особистого життя…
Я стисло, але вичерпно викладаю їй свої пригоди на горищі, не приховуючи нічого, крім головного звинувачення Кралева, — заміняю його на друге, не менш тяжке звинувачення в тому, що я дезертирував з американської служби й працюю на французів. У всьому ж іншому додержуюсь точності, бо трапляються випадки, коли правда сприймається переконливіше від брехні.
Франсуаз уміє слухати й жодного разу не перебиває мене. До речі, вона це робить з цілковитою байдужістю, поки йдеться про мої особисті переживання, і виявляє помірний інтерес лише до окремих деталей, пов'язаних із тим завданням, яке стоїть переді мною.
— Отже, знищено весь Центр, крім тієї людини, яку треба було ліквідувати, а вона незабаром відновить це підприємство, — підсумовує чорнявка, невдоволено дивлячись на мене.
— Так, — погоджуюсь я. — Ефект ланцюгової реакції виявився сильнішим, але не таким, як ми передбачали. Младенов, якого ми вважали стовпом нового Центру, вбитий, а Кралев, якого слід було дискредитувати, вцілів.
— Добре, хоч розумієш наслідки.
— Дотеперішні наслідки, — сумирно вточнюю я.
— Ага, бо думаєш до безкінця продовжувати низку вбивств? Чи ждеш, поки сам наразишся на нього…
— Поки що баланс на нашу користь, — нагадую я. — Щоправда, ліквідували Младенова, та це, може, й краще. Ти мала рацію: Младенов діяв би під моїм керівництвом лише в тому разі, якби американці менше платили. А вони платять добре. Тож нічого сумувати за ним. Лишається тільки розв'язати питання з Кралевим…
— Ти сам збираєшся розв'язати його?
— Гадаю, що зумів би й я. На відміну від тебе, маю трохи вільного часу.
— Не смій нічого робити! — попереджає Франсуаз. — Ти маєш погану звичку робити більше, ніж тобі наказують.
— Вислухай мене, Франсуаз: я не збираюся втручатися у велику політику, то не моя справа, але мені здається, що з Кралевим ви дуже ризикуєте. Якщо здійснять цю жахливу операцію, громадська думка буде спрямована проти вас, оскільки операцією керувала людина, що прибула з Франції. Таку деталь навряд чи вдасться зберегти в таємниці. Нехай американці самі відповідають за свої дії і не підмочують вашої репутації.
— Твоя думка з цього приводу нікого не цікавить, — кидає чорнявка.
— З другого боку, — співаю я своєї, не чуючи її зауважень, — з ліквідацією Кралева нинішній Центр остаточно розвалиться, це дасть нам можливість спробувати при нагоді створити новий «ІМПЕКС». Треба зважати й на те, що Кралев не має підтримки серед емігрантських кіл. Його відверто ненавидять за грубощі й безоглядність. Що ти скажеш, якщо ми його прикінчимо й почнемо все з початку, га?