— Я не можу тобі нічого сказати. Ці питання не входять до моєї компетенції. Доповім, куди слід, і потім…
— «Потім» здійсниться операція, і проблема Кралева відпаде.
— А чи не здається тобі, Емілю, що ти досить спритно оперуєш логікою для того, аби приховати своє особисте бажання звести рахунки з цією людиною? Кралев уже спробував знищити тебе і може зробити це ще раз. А найбільше тебе ображає, по-моєму, те, що він поїхав викрасти даму твого серця й відвезти її в невідомому напрямку.
— Вигадки! — втретє за сьогоднішній вечір вигукую я. — Хоч я певною мірою й співчуваю Ліді, однак мушу тобі сказати, що вона мені не подобається. Облишимо питання про симпатії й антипатії, — зараз вона потрібна мені тільки як принада.
Я енергійно гашу сигарету, показуючи цим свою зневагу до Ліди, і веду далі:
— Франсуаз, ми не діти, я знаю, що є питання, які ти можеш розв'язати сама, а є такі, яких не можеш. Також відомо, що час летить дуже швидко, а нам зволікати не можна. Поки ми тут із тобою розмовляємо, Кралев доїжджає до Марселя. На щастя, він нікчемний водій і його «пежо» такий поганий, що я наздожену його, якщо навіть виїду опівночі. Прошу в тебе дозволу на зовсім безневинний вчинок: поїхати в Марсель, перевезти Ліду в надійне місце, скажімо, в Канни або Ніццу, й чекати там твого розпорядження, що робити з Кралевим: розправлятися з ним чи поки що утриматись.
— Це ти міг би робити й без спеціального дозволу. Взагалі твої взаємини з жінками не стосуються служби.
— Так, але я хочу, щоб ти була в курсі справи й не пізніше як завтра в обід повідомила мене про найважливіше — маю я право діяти чи ні.
Франсуаз якийсь час роздумує. Потім запалює сигарету, робить глибоку затяжку, випускає густу цівку диму мені в обличчя, зміряючи мене неприємним у таких випадках поглядом:
— Гаразд. Ти зупинишся в Каннах у готелі «Марганець». Чекатимеш мого дзвоника від дванадцятої до першої години. Хочу лише застерегти: дозволивши собі якесь свавілля, ти цим самим підпишеш собі остаточний вирок. На відміну від сьогоднішнього, цей вирок буде виконано.
— Облиш ці ніжні обіцянки, — мовлю я. — Краще накажи своїм людям, щоб вони перестали переслідувати мене.
— Я не шеф служби стеження.
— Але сьогодні це була твоя ініціатива.
— Подивимося: що буде можливо, те й зробимо, — ухильно відповідає чорнявка. — Май на увазі, що вже десята година.
— Ти можеш зробити все, що захочеш.
— Коли б це було так, я б тебе задушила. Через твої пригоди в мене сьогодні зірвалося дуже важливе побачення.
— Не примушуй мене ревнувати. Людина гірше править автомобілем, якщо в неї голова забита ревнощами.
Останніми фразами ми обмінюємось, уже йдучи.
— Франсуаз, — кажу я, — телефон за два кроки від тебе. Накажи, щоб мені повернули автомобіль, і позич грошей на бензин.
— У тебе знову вкрали машину? — іронічно зводить брови Франсуаз. — Мушу тобі сказати, що це зробили не наші люди.
— Ти певна?
— Абсолютно. Що ж до другого прохання, зараз при мені тільки п'ятдесят франків. Можеш забрати їх.
Вона витягає з сумки гаманця й витрушує з нього гроші на стіл. Я беру п'ятдесят франків, великодушно залишаючи дріб'язок.
Невдовзі ми вже прощаємося в передпокої. Потискуючи мені руку, Франсуаз задумливо дивиться на мене великими чорними очима.
— Я не вірю в передчуття, але чомусь мені здається, що ми бачимось востаннє.
— Ти сьогодні з самого ранку співаєш мені вічную пам'ять. Навіть коли щось і скоїться, — це, зрештою, невелика втрата. Адже ти сама сказала, що я тільки пан Ніхто.
— Ти цього не забув?.. — підводить брови Франсуаз. — Ну що ж. На все добре, пане Ніхто!
________Жінкам, як правило, притаманні інстинктивні відчуття. Та добре, що природа інстинкту ще недостатньо вивчена й зрозуміла. Франсуаз не помилилася, кажучи, що ми бачимося востаннє, але, на щастя, не збагнула причини нашої розлуки.
Залишаю будинок на Сен-Оноре, й мене посідають зовсім інші проблеми, зокрема матеріально-фінансові й транспортні. Заскакую до кав'ярні й з'ясовую по телефону, коли йде поїзд на Марсель. Експрес вирушає десь опівночі. Виходжу надвір і ловлю таксі:
— Готель «Насьйональ»!
У мене аж надто мало грошей на такий дорогий транспорт, та час дорожчий. До того ж, навіть вишкрібши з кишені всі свої франки, я все одно не зберу суми на залізничний квиток до Марселя, отже, кілька франків не міняють становища. Вся надія на літню красуню з високими грудьми й чутливим характером.