Звичайно, ця найзагальніша гіпотеза породжувала безліч додаткових запитань. Коли б я зараз сидів у кабінеті генерала, можна собі уявити, якими репліками обстрілювали б мене полковник і безпосередній мій шеф. А потім генерал підняв би руку:
«Заждіть! Не треба цього перехресного допиту».
Вони, звісно, не мають наміру заплутувати мене, але полковник безжальний у своїй логіці і в педантичній пристрасті з'ясовувати все до найменших подробиць, а мій шеф полюбляє приказувати, що з мене вийшов би добрий розвідник, якби менше фантазував. Отже, першим його запитанням, певно, було б таке:
«Раз вони наважилися на крайній захід, то чому не ліквідували й Моранді?»
І влучить мені просто в око. А потім неуважливо погляне у вікно, ніби нічого і не говорив, і неначе розмова анітрохи його не цікавить, і взагалі він зовсім випадково опинився тут.
Полковник буде копатися в подробицях. Сірі його очі з трохи Недовірливим і допитливим виразом ледь примружаться, а пожовклий од тютюну палець націлиться мені в груди:
«Коли Конті повідомив про угоду, що її запропонував йому Любо? До чи після зустрічі з Любо?»
«Якщо він повідомив до зустрічі, навіщо треба було розпізнавати Любо, коли вони могли самі простежити ту зустріч?»
«Якщо він повідомив після неї, значить, уже розійшовся з Любо. Тоді в який спосіб відшукав його знову і спрямував «б'юїк» по його сліду?»
І таке інше, все в тому ж дусі, і такі все незручні запитання, немов тверді горіхи, що їх мусиш трощити зубами, повинен трощити, коли вже висунув певну гіпотезу.
В даний момент я вже знайшов відповідь на всі ці загадки, оскільки протягом останніх днів мав доволі вільного часу. Але хай тобі бог допоможе, якщо два десятки таких запитань несподівано сипонуться на твою голову під час наради, коли до неї ти не мав можливості нічого обміркувати завчасно. В таких випадках генерал розводить руками і каже співчутливо:
«Досить. Дайте людині подумати».
Та так співчутливо, що в тебе, коли ти виходиш у коридор, аж спина вкривається холодним потом. І вже вловлюєш голос полковника:
«Уяви себе на їхньому місці, уяви, що працюєш їхніми методами і що ти такий розумний, як і вони, — не менш, але й не більш».
А з другого боку голос шефа:
«Менше уявляй, а більше аналізуй беззаперечні факти. Фантазії, любий…»
Беззаперечні факти. Я зважую ці беззаперечні факти і так і сяк, розглядаю їх з усіх боків, як серію деталей і як єдине ціле, увесь цей час вештаючись по місту за юрмами туристів й удаючи щиру цікавість. Цікавість, одначе, не до Венер Тіціана, всупереч моїй вродженій повазі до жіночого тіла.
Відверто кажучи, я не люблю туристів. Але для таких, як я, дуже зручно розчинитися в тих натовпах, які з різномовним галасом тиняються туди й сюди, зустрічаються й розходяться, гойдаються в гондолах, човгають по мармурових сходах палаців, хижо націлюються фотоапаратами і кінокамерами на пам'ятники, товпляться перед магазинами сувенірів і, зморені, віддихуються під тентами кафе.
Надзвичайно зручно. Повна анонімність. Але за вигоди завжди доводиться розплачуватися. Тут усе живе з іноземців — банки, готелі, ресторани, музеї, торговці, гондольєри, священики, прохачі, навіть велика частина випадкових перехожих, які обмінюють запаси своїх відомостей про це чудове місто на абияке пригощення. Звідусіль на тебе чатують, на кожному розі підстерігають, скубуть тебе, пхають тобі в руки вхідні квитки й поштові листівки, змушують тебе купувати речі зовсім непотрібні й спритними несподіваними ударами спонукають стрибати з причалу в підступно наготовлені моторки, щоб прогулятися до Лідо.
Я покірно пройшов крізь усі випробування. Погойдувався в різних човнах під пекучим сонцем, крокував по безмежних палацових залах, лазив у темні підземелля, стовбичив біля картин і фресок, перехилявся зі дзвіниць та мостів і слухав залпи пояснень чичероне, який розправлявся з кожною пам'яткою п'ятьма готовими фразами. Я стоїчно пройшов крізь усі муки, може, тому, що весь час думав про свої справи.
«Раз наважилися на крайній захід, то чому не ліквідували Моранді?»
________Моя туристична одіссея тривала два тижні. Я утримувався від будь-яких дій, що до них неодмінно вдався б за інших умов. Найважливіше — ніяких спроб переслідувати Моранді.