Пан Тадеуш

Було, як сутінки на землю упадуть,
Ідеш собі в садок, щоб вільно відітхнуть
Із другом-книжкою — чи радості зажити,
В вінок сплітаючи кохані, ніжні квіти, —
Тут зараз пес біжить, розмахує хвостом,
По сукні везькає страшенним язиком,
Аж серце зціпиться від жаху та огиди.
Ох, чуло серденько, яке нещастя вийде
Від тих гидких потвор! І справді — день настав,
І песика мого коханого зарвав
Той хорт чиновників, немов лисиця курку.
Ах, що за песик був! Я маю десь у бюрку
Його портрет. Мені його князь Сукін дав…
Як тішив він мене! Яку натуру мав Шляхетну!..
Я тоді від горя та печалі
Так занедужала, що ледве врятували.
Та саме на той час з візитою прибув
Пан Козодушин. То придворний ловчий був,
Люб'язний кавалер, людина знаменита!
Почав розпитувать… Я, мукою прибита,
Йому розказую — уста ж одно тремтять…
Він зараз повелів чиновника «позвать».
Приходить… труситься… «Як смієш царські лані
Ловить собаками — не в часі полювання —
Під носом у царя?» Чиновник ні та й ні.
«Ніколи, — каже, — я не їжджу навесні
З хортами. І не лань була то, а собака».
А Козодушин тут: «Що дурень той балака?
 Я, царський ловчий, я сказав, гультяю: лань!»
Прийшла поліція. «Ну, поліцмейстре, глянь,
Я краще знаюся чи він на полюванні?
Я стверджую, що він по царські їздив лані
У незаконний час». Ну, поліцмейстер тут
Накреслив протокол, потяг нахабу в суд.
Кінець кінцем хортів повісити звеліли,
Чиновника взяли й за грати посадили
На місяць. Випадок відомий став усім,
І навіть цар тоді втішався вельми ним».
В обох кімнатах всі на те зареготали…
Сопліца з Робаком в мар’яжа саме грали.
Суддя, що вдарити козиркою хотів,
Піднявши карту, враз немов закаменів,
Прислухуючися до того анекдота.
Нарешті, сміючись, промовив:
«Як охота — Хваліть
Німеччину чи петербурзьку знать,
У панства прусського учіться полювать,
Складайте на собак і акти, й протоколи,
Коли із них котрий в чуже ускочить поле, —
У нас тут, на Литві, ведуться ще з дідів
Інакші звичаї. Ще досить є звірів
По пущах та гаях. Змагатись та судиться
Ніхто не розпочне про зайця чи лисицю —
І збіжжя маємо ми досить на ланах.
От тільки у селян, в овсі або в житах
Я їздить бороню й собаки напускати».
Тут мовив економ із другої кімнати:
«Та навіть як коли собаки й забіжать
У хлопську ярину, то хлопи не кричать,
А тішаться: за те їм буде щедра плата,
їй-богу, той народ так можна й зіпсувати,
Коли…» Та не скінчив промови економ,
Бо стільки галасу зчинилося кругом,
Що годі й говорить… Тим часом Телімена
З Тадеушем ізнов, склонивши на рамена
Свою голівоньку, з хустиною в руках,
Розмову повела. В несміливих словах
їй кавалер уже і компліменти править,
І шепче щось таке, що панну вельми бавить.
У шумі, в гаморі Тадеуш відчува,
Як подихом палким сусідка повіва
На нього, як пашать її гарячі скроні,
Як наближаються уста її червоні —
І сам тремтить, як лист. Аж тут посеред них
Враз мухобійкою гучною перебіг
Пан Войський, ловами захоплений своїми.
В Литві усяких мух — і з крильцями ясними,
І чорних, і рябих велика сила є.
Тутешній чоловік здалека пізнає
Найзлішу серед них, відому всім шляхтянку,
Вона гуде, бринить до вечора від ранку,
Велика та товста, а чорна, наче крук.
На неї нібито не зважиться й павук.
Пан Войський все це знав і додавав до того,
Що родиться, мовляв, од шляхтича одного
Багато сотень мух: він у своїй сім’ї
Те саме нібито, що матка у рої, —
А ключниця на те ніяк не приставала
І власні погляди на рід мушиний мала.
Пан Войський тільки-но де шляхтича зловив —
Затне хлопушкою, бідаха як не жив.
Тож саме за таким, сказать, мушиним паном
І розігнався він — і помахом нежданим
Зненацька розлучив дві ніжні голови,
Як вітер два стебла єдиної трави.
Вони розскочились, і об одвірки білі
Болюче вдарились, аж гудзики набили.
На щастя, випадок у галасі страшнім
Потонув. Галас той котився, наче грім,
Покривши хоч гучну, але розважну мову.
Так іноді стрільці почнуть звичайні влови,
На лиса простого пускаючи собак, —