Яріє фарбами й приманює пташки…Та близько — ні душі, і дивний чар такийБез погляду знавця самотньо, марно гине:Всі порозходились… Із-за кущів шипшиниПомітив мрійницю Тадеуш молодийІ, закрадаючись тихесенько туди,Немов не дивиться, — а оком, знай, стріляє.Мисливець хитрий так до дрохви під'їжджає,Рухомий скрад собі зробивши із гілля,Чи — як, бува, сивки спустились на поля —Веде коня свого за довгу гнузданицю,Сам криється за ним, а при сідлі рушницюХоває, ніби йде у поле волочить.Запевне, хтів панич про щось поговорить,Та лихо! Судія побачив мудрі чатиІ мчить навперейми… Жовтіє бриль крислатий,Каптан колишеться, немов гігантський птах,І буковий ціпок гойдається в руках:Отак Суддя біжить, летить до Храму Мрії.Наблизивсь — відсапнув — у струмні руки миєІ врешті, спершися на буковий ціпок,«Сестрице, — вимовив, — аж сохне від думокУ мене голова та від турботи в'янеВід часу, як прибув Тадеуш наш коханий.Я в світі одинак бездітний і старий,А любе це дитя — то спадкоємець мій,Утіха старості, надія і підпора.Отож сказать тобі хотів іще я вчораПро кілька міркувань і здогадів моїх,Та за розмовами і учтами не зміг.Зважай-но: дороста вже повних літ дитина,А Яцек, про свого піклуючися синаТа доручаючи мені його як брат,З землі чужинної не їде все назадІ відтіля до нас свої накази пише…Та їх не розгада мудрець найрозумніший!Наприклад, він чомусь мені заборонив,Щоб я Тадеуша про батька ознаймив,Сказавши, що живий… Недавно в легіониХотів віддать його (аж серце похолоне,Як тільки здумаю) — але змінив наказІ хоче, щоб синок тим часом жив у насІ підшукав собі тут дівчину до мислі.Думки аж голову мені недавно стисли,Та на прикмету взяв я дівчину одну —Хорошу дівчину, до того ж посажну…Та й справді, чи найти в повіті всім панянкуНад Ружу молоду, ставну Підкоморанку?»Так говорив Суддя, і жовтий капелюхУ такт похитувавсь, як на дощі лопух, —А мрійниця на те мов крейда побіліла.«Ах, брате, — мовила і свій роман закрила, —Про що тут правимо? І що за план чудний?Де тут, нарешті, глузд? Подумай і збагни:Тадеуш — гречкосій! Без блиску, без освіти!Такий ото талант у лісі схоронити!Ні! Мусить знати світ, щоб жити між людьми…То краще зробимо, коханий брате, ми,Як одішлем його пожити до столиці.Що взяв за юних літ, на старості згодиться:Наука, звичаї, традиції міцні…А це ж хіба найдеш у нашій стороні?Що, як родився він для людськості, для слави?Пошлімо ж, братику, його ми до Варшави,Чи Петербург нехай одвідає дитя…Отам-то звичаї! Отам кипить життя!(До речі, маю я поїхати небавомДо Петербурга теж — ладу додати справам).Нехай би там пожив Тадеуш, походив,Посад доскочивши і славних орденів,Та познайомився з вельможами значними.Могла б і я йому знайомствами своїмиУ цім придатися… А маючи уряд,Освіту, пишний блиск, — захоче, то й назадНехай вертається, до предківського дому».«Таж, певно, хлопцеві найкраще молодомуУма набратися, потершись між людьми, —Судця відказує. — Це знаєм добре ми:Світів об’їхав тих і я колись чимало, —У Дубні навіть був службовцем трибуналу!Та що! В Варшаві жив ледь-ледь не цілий рік!Багато розуму набрався чоловік,Подорожуючи! То правда, що й небожаМіж люди одіслать було б розумно й гоже,Щоб досвід молодий він там обагатив,А не для гордощів, чинів та орденів…Бо що в тих орденах? Хто з-поміж нас, поляків,Шукатиме собі отих царевих знаків,Бурульок золотих? Живемо і без нихІ шану маємо й повагу від усіхЗа ім'я чеснеє, за виборну посаду,А не з прихильності царевого уряду».«Не сперечаюся. Посади не шукать —Чудесно! Просто він поїде — мандрувать!»Судця потилицю почухав: «Знаю, знаю!Послав би я його десь до чужого краю,Та сів на шию нам, сестрице, бернардин,Ксьондз Робак. Брат мені наказує, щоб синБув під опікою у нього… Із-за ВіслиПрибув недавно ксьондз — і Яцькові всі мисліТа плани відає. Либонь, іще торікМій брат надумався і з певністю прирік,