Щоб за дружину взяв Тадеуш панну Зосю,Твою годованку. Так, певно, вже ішлося.Та й справді, дівчина із Зосі виростаХороша і ввійде небавом у літа,Уже пак підліток. Без посагу не буде.Відомо-бо тобі, і добрі знають люди,Хто посаг сироті не з як маленький дастьІ хто порядкувать тут повну має власть:Брат Яцек, маючи кругленькі капітали,Не їй лиш — і мені допомагав чимало».Так говорив Суддя. Нетерпеливий рух,Мов одганяючи давно набридлих мух,На ті його слова зробила Телімена.Нарешті підвелась: «Як хочете, про мене!Мені до того що! Так, так! Це річ нова!Що ж, пане-брате, єсть у тебе голова —Міркуй по-своєму. Змагаться з вами — де нам!Робіть, як знаєте! Пошліть його гуменним,Чи в корчмі продавать сивуху посадіть,Чи з лісу зносити зайці йому веліть,Скажіть йому орать, коли на теє йшлося, —Та, панство, вибачте! Що вас обходитьЗося? Вам — мужа їй шукать? Хіба ж мене нема?Про долю Зосину піклуюсь я сама!А що пан Яцек їй щороку помагаєІ збільшить пенсію давненько обіцяє,То прецінь він її ще в рабство не купив?Та й те сказати вам без лишніх треба слів —Хоч, може, й боляче, та це ж не таємниця,Що борг свій виплатять не в рік, не в дваСопліци Перед Горешками!..» Судця як це почув, —Зненацька посмутнів, правицею махнувІ клонить голову. А Телімена далі:«Ділила з Зосею я й радощі, й печалі.Я — опікунка їй, вона — дитя моє, —І хтось її тепер без мене видає!Про щастя дівчини я дбатиму, як дбала!»«Ну, а якби вона хлопчину покохалаІ щастя в шлюбі цім знайшла? Га? Що тоді?»«Ну, це ще вилами, як кажуть, по водіНаписано! Та й що! А може б, покохала!..Оце б я клопоту інакшого не мала!Щоправда, партія вона не посажна,Та Воєводянка — а кожен добре зна,Що важить чесний рід і за майно багате,То не прийдеться їй без мужа вікувати.Це ж кров горешківська! Як міг подумать ти,Що чоловіка їй не зможемо найти?»Сопліца просвітлів: «Що ж маємо робити?Я їх обох люблю, неначе рідні діти,І зичу щастя їм. Навіщо ж гнів і крик?Про діло думати я в супокої звикІ все сказав тобі одверто й нелукаво,А ти не згодитись, запевно, маєш право, —Хоча зажуриш тим і брата, і мене, —На шлюб годованки. Та з тиждень промине,Ми поміркуємо. І Підкоморій, мабуть,Од діла чесного хлопчини не одвабить,І Яцек сватові такому буде рад…Усе влаштується…» «Знов помилився брат:Не відмовляю я, мій дорогий, по волі!Ідеться не про що, а про життя, про долюДвох діток. А вони ще надто молоді —Коли б од поспіху не статися біді!От, зазнайомимо їх ближче, без намови,І як дійде в самих до приязні й любові, —Тоді вже доведем ми справу до кінця…Не можна ж путами заковувать серця!»Розмову скінчено. Суддя пішов із Храму,А з-за кущів біжить, немовби за грибами,Тадеуш. Граф собі простує здалеки:Йому сподобався типовий жанр такий —Ота Сопліцина розмова в Храмі Мрії.Він видобув альбом, рисує і радіє:«Яке видовище! Вона на моріжку,А він на камені. Таж групу отакуЛише б художник міг так мальовниче скласти!Які відливи фарб! Які різкі контрасти!»А далі: «Ну, якби ще ближче підійти?Чи знову, мрійнику, розчарувався б ти,І горда пані та, — лиш ключниця маєтку(Так промовляючи, протер свою лорнетку),А трави сплетені — ботвина з буряків?»Хоч Телімену Граф не перший раз зустрів,Ба навіть розмовляв, буваючи в Сопліци,Та якось от не міг до неї придивитьсяІ вроди пишної не добачав ознак…Тепер, малюючи, дивується юнак:«Який повабний стан і що за погляд милий!»(Бо очі гнівом ще не згашеним горіли,А як помітила скрадання паничів,То й вид од радості зацвів, запаленів).«О пані! — каже Граф, — даруйте цю одвагу!Такі видовища втишають вічну спрагуІ потяг до краси. Простіть мені, простіть,Що ваше марення наваживсь я розбить,І дякую за те, що в цю хвилину світлуНатхнення у душі заграло і розквітло.Людині вибачте, художника приймітьІ праці наслідок хоч гудьте, та судіть».По передмові цій навколішки упав вінІ, поклонившися, малюнок їй подав він.Вона поглянула з суворістю знавця