Хіба я винна в тім? Увесь я час булаУ тьоті під замком, ні з ким не танцювала,Так де б я звичаїв і вмілості набрала?Нехай-но вийду в світ, на люди подивлюсь,То, може, дечого дізнаюсь і навчусь:Манерам не навчать ні гуси, ні індики».«Між птаством вирости — ще горе невелике,А гірше знатися, зростати бозна з ким.Бо, справді, досі хто одвідував наш дім?Ксьондз, що вряди-годи грав із Суддею в шахи,Юристи, що одно уміли, бідолахи, —3-латинська цвенькати та ссать свої люльки.Чого б тебе навчить могли ті диваки?Тепер принаймні є справдешні кавалериІ показатися є перед ким тепера.От, Зосю, зауваж. Ти з Графом молодимСьогодні стрінешся. Будь звичайненька з ним…Він роду доброго, хороший та бувалий…»Тут зупинилася, почувши, як заржали В подвір’ї коні. «О! Приїхали!Ходім, Зустріньмо в залі їх».Стрільці, ввійшовши в дім,Причепуритися пішли в свої світлиці,Бо перед дамами не личило з’явитьсяВ мисливських одягах. Надівши нбвий стрій,Іде до зали Граф. Тадеуш молодий,Переодягшися, за Графом поспішає, —І Телімена їх стрічає та вітає.Ідуть за молоддю старіші. Всіх стрільцівДивує панночка незнана. Щось хотівТадеуш мовити, — та в вічі подивився,І вії опустив, і весь аж зашарівся.Що з ним робилося — і сам би не сказав,Але і ніжний він дівочий стан пізнав,І очі голубі, і ніжний русий волос.Цієї дівчини дзвінкий та чистий голос,Немов дзвінок, його уранці розбудив!..І хлопець змішано застиг і остовпів,Аж поки Войському це не упало в око.Старенький, хоч причин і не шукав глибоко,Помітивши, як він то блідне, то горить,Порадив хлопцеві піти і відпочить:Після пригод, мовляв, потрібен відпочинок.Тадеуш, у кутку обпершись об коминок,На Зосю поглядом несмілим поглядавІ з тіткою її несамохіть рівняв.Це все помітила уважна Телімена…Хоч не цілком ясна була для неї сцена,Але турботою їй серце облила.Веселу вдаючи, до хлопця підійшлаІ почала його розпитувати тихо:Чого він журиться? Чи трапилося лихо,Чи так яка печаль? А далі наздогадПро Зосю кілька слів закинула підряд,Сипнула жартами. Тадеуш — ані слова,Немов до другого, а не до нього мова, —І з-під насуплених, як чорна хмара, брівБлищав у погляді німий, холодний гнів. Вона змінила тон, взяла уже й на кпини, —А він, немов його жало впекло осине,Схопився, дзиглика ногою одіпхнув,На неї з лютістю чудною позирнувІ вийшов, сплюнувши та грюкнувши дверима.Чудною, далебі, була ця пантоміма!На щастя, в галасі, у вигуках розмовЦей дивний випадок небаченим пройшов,І вслід Тадеушу й не подивились гості…Мов щука, несучи в собі залізні ості,Втікає в глибочінь, та смерті не втече, —Тадеуш, од людських тікаючи очей,З собою волочив тяжкий ланцюг одчаю.Враз, опинившися серед густого гаю,Став і задумався. Шуміли дерева,І колихалася заквітчана трава…Це місце знає він, та тільки чи радіє,Що ноги принесли його до Храму Мрії?Поглянув, — ах, вона! Самотня і сумнаСидить на камені, сама мов кам'яна,І затулила вид лілейними руками,Мабуть, нестримними зайшовшися сльозами.Тадеуш змішано дивився і мовчав,Нарешті сам собі тихенько прошептав:«Ну, помилився я, — але ж вона не винна!»І, жалю ніжного набравшися, хлопчинаДо неї надійшов рішуче з-за кущів.І раптом дивне він видовище уздрів:Плигнула з каменя швиденько Телімена,Крутитись почала, стрибати, як шалена,І покотилася в траві та в бур’янах…Узяв Тадеуша непереможний жах:Що сталось? Що таке? Отруєна? Причинна?Та натуральніша була всьому причина!Куслива комашня любила в Храмі МрійВ веселих ігрищах кінчати день тяжкийІ витоптала там вузькі свої доріжки…На Теліменині подолки і панчішкиМурашки знаджені полізли, як війська,Кусають — і вона не знать куди втіка,Аж врешті на траву, замучена, упала.Побачивши, яка біда її спіткала,Тадеуш надійшов, схилився їй до ніг,Жалем порушений: він залишить не мігВ нещасті ближнього… І раптом — як це сталось?…В обіймах пристрасних дві постаті зіллялись.