Пан Тадеуш

Докорів не було, та й не багато слів
Було там сказано. Нарешті пробудив
Далекий дзвоник їх од радісної млості:
Знак, що вечеряти збираються всі гості.
Вертатись нарізно намислили вони,
Бо їм почулося, що серед тишини
Хтось ніби затріщав галузками сухими:
Так, може, вже когось і послано за ними!
Хапливо розійшлись, ховаючи в серцях
Чуття помішані і несвідомий жах, —
І раптом їй здалось, що Робакову спину
Вона побачила крізь глід та крізь шипшину.
А він, вглядаючись у далеч неясну,
Довжезну білу тінь помітив, як ману.
Хто саме там блукав — шкода було збагнути,
Та схоже, ніби Граф в англійському сурдуті.
Вечерю в замку знов улаштувать велів
Протазій, хоч Суддя йому це й боронив.
Ввійшли, спинилися і утворили коло.
Для Підкоморія найвище місце столу
Лишили, бо такий і вік його, й уряд.
Він низько кланявся, як каже давній лад,
Панам і паніям, і молоді і старшим,
На покуть ідучи своїм поважним маршем.
Суддя, бо Робака і досі не було,
Молитву прочитав, і все як слід пішло:
По чарці випито, усі круг столу сіли
І мовчки холодник литовський жваво їли.
І раків, і шпараг подавано гостям,
Малага золота, венгерське грало там, —
Там мури замкові, на спомини багаті,
Де в сотнях відгуків котилися вівати,
Уперше бачили гостей таких німих.
Бувало — голоси і співи, гам і сміх,
Але сьогодні всі як в рот води набрали.
Причин смутитися було таки чимало:
Мисливці, як минув азарту перший час,
Усе обмислили — і зміркували враз,
Що лови нинішні дадуть їм мало слави.
І справді: випадок нікчемний та лукавий
Честь вирвав їм із рук! Бо ж не стрілець, а піп,
Що звідкись вискочив, як з конопель Філіпп
Загнав у кут стрільців, найкращих у повіті!
В Ошмянах будуть що, у Ліді говорити!
Асесор з Реєнтом ще й інший мали сум,
Опріч загального: спадало їм на ум,
Як бідні їхні пси без зайця повернулись,
Ба навіть до хвоста йому не доторкнулись.
Той хвостик ще мигтить в ловецьких їх очах
 І б’є, немов батіг, мисливців по серцях.
Ще й те Асесора за душу зачіпало,
Як Теліменині очиці поглядали
На нього змішано: тут щось було не так!
Не знак кохання це, а зради певний знак!
Граф кислий повернув з вечірньої проходки
(Чи, може, засідки). Лихі, злостиві нотки
Бриніли в Графових небагатьох словах.
Даремно справити на веселіший шлях
Хотілося його уважній Телімені:
Він згорда вислухав згадки і теревені
Про милий Петербург — та й одвернув чоло
До Зосі… Мов комусь на помсту чи на зло —
Сміється ввічливо, вина їй наливає,
Про щось розпитує і щось оповідає,
Очима блискає і голосно зітха,
Немов закоханий. Та що таїть гріха!
Це все робилося лише про людське око:
На Телімену він розгнівався глибоко.
А та, дивуючись, плечима повела,
Хоча й задумалась. їй, зрештою, була
Прихильність Графова до молодої Зосі
Приємна: може, тут і до любові йшлося!
Тадеуш, теж сумний, мовчав, не пив, не їв.
Німий, в тарілку він свій погляд затопив;
На Теліменині люб'язні залицяння
Од нього в відповідь — то гнів, то позіхання.
Причепа! Любощі їй досі на умі!
А що за декольте! Таж сором між людьми
Ходити у такім нескромнім туалеті!
Нарешті (сам собі в відкритому секреті
Не хоче вірити) — бере за серце жах
Од фарби штучної у неї на щоках.
Чи був у ділі тім гатунок фарби винний,
Чи розплилась вона від іншої причини,
А тільки — плямами густий лежить кармін
Поміж білилами. (То, може, навіть він
Ті фарби помішав недавно, в Храмі Мрії).
О боже! Біля уст як гидко червоніє!
Все примічає він, неначе пильний шпиг:
Що зморщок тут і там розкидалось дрібних
По всьому видові! Ще й двох зубів немає!
Бракує двох зубів! Тадеуш добре знає,
Що не по-чесному так пильнувать дрібниць
У тім, що любимо. Він хоче силоміць
Себе переламать, не бачити, не знати,
Любити, як любив… Але шкода й казати!
Той погляд, що палив його у Храмі Мрій,
Тепер далеким став, як місяць угорі,
Що хоч і світить нам, але землі не гріє.
Так гірко вражений, в холодній безнадії
Схилив він голову і губи, знай, кусав.
Тим часом біс його лукавий спокушав
Підслухати, про що у Зосі йде розмова
Із Графом. Дівчина, що з тишини алькова