Пан Тадеуш

Іще сопліцівський не був ніколи рід
Страшніш ображений… Тадеуш аж поблід,
«Дурна!» — проскреготав і, тупнувши ногою,
Пішов невірною, турботною ходою,
Докори у душі озвалися гіркі…
Ах, на докори сам він заслужив такі,
Нещасну кинувши на горе, на поталу…
Та ім’я Зосине уста його шептали,
Він розлюбить її не міг, хоч би й хотів…
Навіщо ж бо його лукавий спокусив
І, сплутавши тепер нещирістю, брехнею.
Покинув з насміхом? Так, він не може з нею,
Із Теліменою, стрічатися — не жить!
Де ж порятунок, де? Що діять, що чинить,
Як заспокоїти розбурхане сумління?
І враз у бурі цій, мов корабель спасіння,
Майнула думка: «Граф! Призначено дуель!
Скарати бестію!» Та знов той корабель
Сховався в піняві: «А за що ж покарати?
Навіщо битися? У чім він винуватий?
Як навіть Зосю він кохає,- що ж по тім?
А може, й дівчина бажає буть за ним?
Невже, нещасний сам, нещастя всім нестиму?»
І поміж мислями безладними такими,
Що душу хлопцеві наповнили ущерть,
Змією блиснуло жахливе слово: смерть.
Умерти, утекти від сорому, від муки!
Втопиться зважившись, він кинувся на луки,
Де чистий та мутний видніються стави:
Спинився над мутним, і пахощі трави
Напівзогнилої з жадобою вдихає:
Бо самозгуба теж чарує і сп’яняє,
Як-от розкішника додержане вино…
Тягло Тадеуша пірнути у багно
І захлинутися в драговині зеленій…
Тут серце відійшло самотній Телімені:
Вона помітила, куди юнак побіг,
І ум досвідчений одразу постеріг,
Що зле намислив він. Хоч гнівалась на нього,
Але злякалася, щоб заміру страшного Не здійснив.
«Стій! Вернись! Кого там хоч люби,
Та зглянься! Почекай!» Шкода: її мольби
Даремно в тихому повітрі продзвеніли.
Предивне сталося під ту хвилину діло:
Граф із жокеями своїми над’їжджав
І слухав, як бринить до ставу другий став —
Той світло, сумно той, мов арфи дві еольські
(За всі жаби кричать жаби найкраще польські).
Ч\довий краєвид послався перед ним:
Стави, лисніючи у сяєві нічнім,
Один до одного горнулися пестливо.
Скидався правий з них на дівчину вродливу
З ясними лицями й замисленим чолом;
Як коси золоті, пісок блищав кругом,
І трави маяли зеленими стрічками.
А другий, чорними лямований кущами,
Був наче парубок смуглявий і смутний.
Обоє вквітчані, шепталися вони,
Ще й поєдналися, мов узялись за руки:
Два струмні з них текло зміясто через луки,
В один зливаючись і падаючи в рів,
Де грою місячних розсипаних огнів
Переливалася одна по другій скалка.
Струнка, здавалося, самітниця-русалка
Там перекинула дзвінкий бездонний жбан
І, нахиляючи над воду пишний стан,
Закляте золото метала в шумовиння.
Із рову вийшовши, струмок губився синій
Між верболозами, щоб знову спалахнуть…
Як вуж, що литвини гівойтосом зовуть,
Здається, у траві простягтися, дрімає,
Але повзе вперед, бо то як срібло сяє,
То раптом золотом тремтячим одлива,
Аж поки папороть його не захова
Від ока людського, — так струмінь по долині
Котився, у густій ховаючись вільшині,
Де тіні сходились, подібні до примар.
Тут, ближче, місячний довершуючи чар,
Як грізний опікун, суворий та сварливий,
Напівзахований у кучеряві іви,
Чорнів над водами старий, похилий млин.
Увесь наїжившись, прислухувався він
До двох закоханих таємної розмови, —
І, розлютований за необачне слово,
Широким колесом, мов кулаком затряс.
Граф, стрепенувшися, поглянув — і нараз
Уздрів Тадеуша. Як? Що це має значить?
«Лови, держи його!» — і всі жокеї скачуть
За хлопцем… Спіймано!.. Взяли в полон…
Ведуть… Весь двір прокинувся, гукає…
Коні ржуть… Облога!..
Збуджений, не зна Суддя спросоння,
Що тут подіялось, — а Граф уже до броні,
Вже й шпагу вихопив: «Сопліцо! Кари час!
Одвічний вороже, хай бог розсудить нас!»
Але незбройного побачив — і спинився.
Суддя, здивований, на те перехрестився
І мовив: «Свят, свят, свят! На бога! Чи ж розбій,
Мій пане, до лиця фамілії твоїй?
А ми — свою ми честь оборонить зумієм!»
І вже збігаються — хто з шаблею, хто з києм, —
А Войський погляда на Графа здалеки,
Ножа убійчого приклавши до руки…
От-от зачепляться, — та нагло у вільшині