Пан Тадеуш

Ганебні мотузки потужно розірвати.
Отож, прижмурившись, він сонного вдає,
Коротшає, як вуж, бо тіло все своє
Стиска, зжолоблює, щоб із одного разу
Усі напружити до болю звиклі м'язи:
Рвонувся, ніби звір в тенетах, — та шкода:
Несила вирватись! І Ключник од стида
Обличчя до землі понуро відвертає
І так колодою німою застигає.
Зненацька барабан знадвору загримів,
І офіцер тоді жовнірам ізвелів
І Графа, й почет весь у залі залишити
Та ще й сторожею міцною оточити,
А шляхтичів у двір зганяти без розмов:
Уже майор туди з підмогою прийшов…
Дарма пручається Кропитель невгамовний!..
А там — народу тиск! Набігло шляхти повно›, —
Підгайських та Гречех, Біргелів, Бірбашів,
Сопліцам родичів, Добжинських ворогів.
Хто ж військо викликав і хто підняв сусідів,
Асесор чи шинкар — ніхто про те не відав,
Хоч різних здогадів чимало тут було.
Тим часом, крадучись, світання хмуре йшло.
Неначе вийнята із полум'я підкова,
Край сонця пурпуром заблис із-за діброви
В тумані сонному… То бризне дощ дрібний,
Як мак посіявшись на луки, на лани,
То вщухне, а по нім холодний вітер лине,
Гнучи струнких дерев гіллясті верховини
І хмари гонячи, мов брили крижані…
Так день сумний іде у селища сумні.
Майор наказує товсті колоди взяти
І напівкруглі в них отвори прорубати,
Щоб ноги бранцеві в колоди ті замкнуть.
Понурих, зв'язаних войовників ведуть
І, наче в лещата, беруть їх у колоди.
Тоді, для кращої за злочин нагороди,
Усю одежу з них здіймають і шапки,
Щоб вітер холодив, щоб дощ мочив їдкий,
Щоб сором душі пік і розпач невимовний…
Дарма пручається Кропитель невгамовний.
Сопліца, зрушений, забув недавній гнів
І пільги для своїх благає ворогів,
Ще й додають жалю жінки, найпаче Зося…
Із Риковим воно уже й на згоду йшлося,
Та старшим був, на жаль, не бравий капітан,
Хоч, власне, він узяв заснуле військо в бран.
Ну, він і вволив би, чого просив Сопліца;
Та лихо! Плутові доводиться кориться.
Той Плут, як казано, із роду був поляк,
 Але перевертень, а то вже певний знак,
Бо честі не шукай там, де панує зрада.
Нещасних вояків пов'язана громада
За посміховище здавалася йому.
Із люлькою в зубах, у синьому диму
Стояв на ганку він, задерши носа вгору,
Чи гордо походжав, як півень, серед двору.
Тим часом Рикова вмовляє Судія
Цю справу кинути, бо справа це своя,
Це діло хатнє, мов. На те й Асесор згоден,
Щоб заладнати все і щоб не знав ні один
Чиновник про нічне свавільство, бо біда
Велика шляхтичів за нього дожида!
От Риков підступив тихесенько до Плута:
«Нам треба діло це обміркувать, збагнути…
Що з того, що під суд дамо нещасних цих?
Чи буде нам користь, чи, може, слава з них?
їм тяжко прийдеться, а нам це що поможе?
Пустімо — і Суддя вас обдарує гоже.
Таж єсть і приказка: дають тобі — бери!
І ще є приказка від давньої пори:
Хай буде ситий вовк, мовляв, і кози цілі.
Ну, поголоску б ми в повіті розпустили,
Що тут були усі в гостях, лише. Стрільці
На нас не викажуть, — і в воду всі кінці!
Хай буде гречка вже, аби-но не сперечка!
Та гляньте: он Суддя, майоре, недалечко, —
Ходім, порадимось. Так буде без гріха,
Бо ложка рот дере, коли вона суха».
Майор розгнівався і, тупнувши ногою,
Гукнув: «Та що таке зробилося з тобою?
Не дружба — служба це! Як! У воєнний час
Пустить бунтівників на волю? А! Якраз!
Та б засміяв тебе за ці слова усякий!
Нарешті-то до вас добрався я, поляки,
Злодії, лінюхи! Помийтесь на дощі!
(І так зареготав, що під вікном кущі
Гойднулись). Он, диви, Добжинський у сурдуті…
Гей, роздягти його! — І далі, повен люті,
Провадив:- Я йому згадаю, як торік
Він крикнув: «Злодія держи, щоб не утік!» —
Як на балу почав я з панною одною
Мазурку танцювать. Що з каси полкової
Узято щось було і тягнено на суд
Мене — то що? Яке Добжинським діло тут?
Псяюха закричав, всі шляхтичі на мене…
Та й скривдили мене, бо то ж народ скажений…
Ляж собі лише мазурку танцював…
Ну, потім я йому, проклятому, казав:
 Гляди, розбійнику, прийде коза до воза!
А що, Добжинський, що? Збулась моя погроза?»
А потім до Судді, що саме надійшов,