Небесну височінь єднаючи з землею…Упала чорна ніч. Чорнішою за неїНегода котиться і далеч повива.Раптова блискавка завісу розрива, —І ангел бурі там могутній пролітає,І небо на замок незримий замикає,І грізним грюкотом погрожує землі.Знов дощ, знов темрява — і знов на чорнім тліСліпуча блискавка… Аж ось надходить тиша,І тільки вітерець верхи дерев колишеТа злива по дахах розмірено шумить…Ніхто до хутора не може доступить,Бо залило шляхи і всі мости розбило.Негода шляхтичів напрочуд звеселила:Можливо, пощастить цю справу заладнать,Так, що й не знатиме, кому не треба знать.Поважні точаться наради у Сопліци:Ксьондз Робак, ранений, закликать до світлиціВелів Гервазія, щоб дещо ознаймить, —І Підкоморія уклінно запросить.Суддя до Рикова звертається — і проситьПро випадок сумний на люди не виносить…Годину, може, й дві, нарада в них ішла.Нарешті капітан устав із-за стола,Гаман з червінцями відкинувши недбало:«Панове! Думку ви таку для себе склали,Що царський офіцер доконче і шахрай.Ви помиляєтесь, і кожен з вас нехайЗатямить: є такий, котрого не купити.Він простий капітан, а на ім'яНікіта Нікітич Риков. Був не раз він на коніІ під конем. Служив і в мирі, і в війніІ має хрестиків та нагород чимало,Оцей — за Ізмаїл, а цей мені прислали,Як під Очаковом ми слави зажили.За Цюріх от медаль, а цю за те дали…»«Ах, що по тому нам, шановний капітане, —Ксьондз Робак перебив, — чи то нам легше стане?Адже ти слово дав цю справу заладнать, —Тепер зрікаєшся?» — «Навіщо так казать?Я не зрікаюся в цім ділі помогти вам.Чи то б зробився я славетним чи щасливимОд згуби вашої? Та й те ще: вас, ляхів,За ваші звичаї я здавна полюбив,Бо бити й пити ви умієте, панове!Є приказка у нас (приходиться до мови),Що хто сіда на віз, під возом може буть;Сьогодні ти поб’єш, а прийде час — поб’ютьТебе… І мав би я за те на вас гнівитись,Що битву програно? Доводилося битисьЗ французом, з турчином. Лихий траплявся час,Що били вороги не раз, не двічі нас:Під Австерліцом я утратив цілу роту,Під Цюріхом у нас розігнано піхоту,Та що! Костюшко ваш у мене вояківПорізав косами (сержантом я служив)…Віддав же й я йому, коли прийшла нагода! Отчизна, знаю я… Отчизна. і свобода!Я знаю, я старий — і співчуваю вам.Про мене — Польща хай зостанеться ляхам,А москалям — Москва. Так цар не дозволя нам!»Суддя на те йому: «Відомо всім краянам,Що і хоробрий ти, і чесний чоловік.Між нами ти живеш давно, до нас привик —Не гнівайся ж за дар, візьми собі дукати:Таж не багатий ти…» «Ну, що там — небагатий!Тут мова не про те, і не до того тут!Ех, єгри! Всіх призвів до заколоту Плут, —І рота полягла, моя кохана рота!Ви гроші заберіть, панове, бо нащо то?У мене вистачить, старого, і без вас,Щоб випить пуншику, щоб мати повсякчасПапушу тютюну чи ще яку дрібницю.А з вами б не хотів, панове, я свариться, —Люблю сердечно вас, із вами п’ю і їм,То й буду свідчити за вас у ділі цім.Скажу, що в гості ми до панства завітали,Чарчину випили, гуляли, танцювали,Що Плут, сп’янившися, на горе та бідуОгню скомандував… Там щось уже знайдуСказати… От, мовляв, і стратилася ротаЗнічев’я, хтозна-як… А ви сипнете злота,Кому там прийдеться: колеса підмастить,В дорогу їхавши, нам приказка велить.Та от ще (дідові я вже казав допіру,Що носить довгу він і претяжку рапіру):Плут — старший командир, а що справдешній плут,То може й лиха вам він наробити тут…Нехай уста йому заткне папір банковий!Ти, пане шляхтичу з рапірою, розмовуХотів з ним повести. До чого ж там дійшло?»Гервазій, гладячи поморщене чоло,Рукою лиш махнув: усе, мовляв, скінчилось.«Та ні-бо, чи як слід ви з ним договорились, —Знов Риков, — буде він мовчати? Слово дав?»Гервазій же на те сердито відказав,Таємний зміст якийсь вкладаючи у жести:«Ручуся — скарги він не може вже занести…Не може!.. Вже ні з ким не буде говорить!»Усім Гервазія далося зрозуміть,Всі змовкли. «Вовк носив — тепер понесли вовка, —