Всі раді, що митець музику горя й слізНарешті заглушив, мов до землі притис,На струни кладучи міцні свої долоні.Хвилина — і в новім іде музика тоніЛегеньким бренькотом, неначе кілька мухВ повітрі підняли танечний, ніжний рух,На волю вирвавшись із сітки-павутини.Росте гармонія, зміцняється і плине, —І раптом піснею прорвалася вонаПро вояка того, що дальня чужинаЙого з могилою у полі обвінчала,Що мурава його китайкою вкривала,Що коник копитом для нього землю рив…Жовніри слухають сумний знайомий співІ згадують часи великої тривоги,Як довелося їм іти в чужі дороги,Снігами, пісками гарячими блукать,На вітрі, холоді днювать і ночувать,В недружньому краю хворіть, голодувати…Там пісні рідної їх тішив звук крилатий,Серцям зневіреним про віру кажучи.Музика, ще жалю та сліз додаючи,Тугими струнами нараз перебігаєІ тони стишує. У небеса безкраїНатхненно дивлячись, знов ніби він застиг, —І несподівано по струнах голоснихОбіруч б’є митець, і звуки тріумфальніДзвенять, як бойові, звитяжні труби дальні,Усім визвольницький віщаючи похід:«Хай Польський край живе і квітне много літ!Домбровський, батьку наш, вертайся до Вітчизни!» —То марш Домбровського розкочується грізний,Що легіони нам у славі принесли…Усі підхоплюють, співа старий, малий,І сотні голосів лунають, наче дзвони…Музика зупинивсь, останні відгомониУважно слухає, немовби сам собіДивує. Поглядом блискучим по юрбіПеребігає він. Упав шличок на плечі,А щоки аж горять, неначе молодечі,І срібним віялом сіяє борода.«О батьку! Наш народ месії дожида,Як ми тебе в Литві невільній дожидали, —Він до Домбровського промовив генерала. —Ти волю нам вернув, ти нам вернув життя». І Янкель з радості заплакав, як дитя.Любив отчизну він, ділив із нею й муку,І щастя. Генерал подав старому руку,Той шапку лисячу з низьким уклоном зняв,І руку воїна старий поцілував.До полонеза час. Пан Підкоморій звівся,Одкинув кунтуша вильоти, уклонився,І вуса покрутив, і Зосі руку дав,І, усміхаючись, до танцю попрохав.По знаку заграно, — і він панує в танці.Червоні світяться по мураві сап'янці,Б’є з карабелі блиск, і пояс мов горить.Іде він повагом, неначе мимохіть,Та в русі кожному дається прочитатиТі мислі й почуття, що хоче він сховати.Лукаво голову до панни похилив, —Вона соромиться, не слухаючи слів,Конфедератку зняв і уклонився хвацько,Вона ж ні пари з уст — і глянула зненацька.Її очей ясних несмілива блакитьОдповіла йому, і він сміється вмить.Тут прискорив ходу, і дивиться з пихою,І грає шапкою оздобно-дорогою;То набік ізсува, то чаплиним перомВона виблискує, сіяє над чолом.За ним — заздрісники підступними слідами… Не знати б їх волів, схиляється до дами —Умкнув би від юрби! Він руку підіймаІ шлях усім дає, король над усіма,А то звертає вбік, щоб танець одмінити,Піти новим шляхом і всю громаду збити.Але юрба його тримає, ніби чар,Обручкою шовків і шепотінням пар.Він гнівно дивиться, як заздрість метушиться,І шаблею дзвенить міцна його правиця.Поглянув навкруги з погордою в очах, —І всі спиняються, і всі змінили шлях,І далі в’ються геть, і знову приступаютьДо пари першої… А вколо них гукають:«Дивіться, молоді! В останній, може, разТакий митець веде у полонезі вас!»І пари йшли підряд, хвилюючися, лугом,І то стискалися барвистим, пишним кругом,То розтягалися, як велетенський змій.В промінні сонячнім одмінно кожен стрій,Немов барвистою лускою, одливає,І кожна дівчина стрічками пишно має.І кожен шаблею поблискує вояк…Один лише смутний — капрал Добжинський Сак:Музик не слухає, до танцю не береться.Тяжкою тугою у нього серце б’ється,Коли про Зосю він згадає молоду…Як він стрічав її у темному саду,Зробивши засідку в кінці глухої стежки,Які чудесні їй вирізував сережки!Невдячна!.. Скільки раз, неначе журавель,Він шию витягав з високих конопель,Щоб лиш побачити здалека, на городі,Кохану дівчину!.. Од батька, ніби злодій,Тікав, ховаючись, та й битий був не раз!.. Невдячна… Мовчазний від горя та образ,Насунув шапку він собі на самі вухаІ, безтурботного на зло удавши зуха,Мазура нового з презирством засвиставІ до обозу знов свойого почвалав,Де у дружбарта грать і пити непомірноУзявся. Так любив Добжинський Зосю вірно.А Зося у танку, неначе пух легкий,Кружляє радісно, — і хоч віддалеки,Усю в зеленому, поміж зеленим листям,І трудно розрізнить її в ряду паристім,Та кожен голову в те місце поверта,Де люба дівчина, як ангел, проліта,Що хори світлих зір у небесах провадить.Всіх юнаків серця вона до себе надить,Та й старших вродою до танцю заклика.Уже Домбровського вела її рукаПо Підкоморії,- і знов, і знов одбили…Аж от Тадеуша зустрівся погляд милий,І з ним докінчує, щаслива, полонез.А вечір погасав. У глибині небесВ рожевих одсвітах легкі застигли хмари:Здавалось — то овець розсипались отариЧи впав табун чирят на озеро ясне.Одна на заході і в злото осяйнеПофарбувалася, і в барви пурпурові,І зверху береги розширила перлові,Немов заслоною укривши далечінь.Вже сонце запливло у мовчазну глибінь,Вже прохолодою повіяло нічною,А шляхта співами, та мовою гучною,Та кубків бренькотом начальників віта,Наполеонові на многі п’є літа,Високо келиха за Зосю підіймаєІ за Тадеуша, — за всіх, що в Польськім країЛюбили й вірили, за мертвих і живих.І я серед гостей бенкетував отих,Вино та мед хилив, а що вони казалиІ що там бачив я, — уже ви прочитали.