— Це справді так? Тоді й я перед тобою в боргу. Мушу тобі сказати пару речей. Вони тебе можуть розчарувати. Добре? Але спершу ти продовжуй той анекдот, що трапився з Карменчо.
— Фабі, ти мене лякаєш. Що мене може розчарувати? Тепер мені й розповідати вже не хочеться.
— Давай-давай, кажи. Все буде гаразд.
— О'кей. Це було вранці, але не дуже рано. Вона саме зробила сніданок, тож я сидів голий на ліжку і їв. Вона ж була в халаті і, згорнувшися калачиком, дрімала в моїх ногах. Тут розчахнулися двері, й до кімнати зайшов, я відразу здогадався, хоча раніше його не бачив, її Оле-Ерленд. Німа сцена. В мене перша думка, яка застрибала в голові, якраз і була: «Повертається чоловік додому, а дружина — в ліжку з иншим мужчиною». Карменчо скочила на рівні й повисла йому на шиї, обіймаючи. Він автоматично теж її обійняв і якось тупо, нічого не розуміючи, вирячився на мене. Я спокійно поклав тарелю на ліжко й натяг на себе ковдру. Думав, чи накинеться він битися. Якщо так, то затоплю йому відразу в носа щосили з правої, подумалося… Потім Карменчо сказала: «Слухай, Оле, давай вийдемо до кав'ярні, поговоримо. Добре? Ти мене там почекай, а я прийду за п'ять хвилин. Гаразд? Візьми себе в руки. Знаю, що все виглядає тобі дивним, але запевняю, — все не так погано, як тобі здається».
Віддаю належне Оле-Ерлендові, він виявився справжнім інтеліґентом, не сказав мені ані слова. Виходячи, навіть кивнув на прощання. А після розмови все сталося цілком по-скандинавському і аж ніяк не по-латинському. Почалися цілком офіційні паралельні взаємини Карменчо з ним і зі мною. Тобто і він, і я обидва про все знали й погодилися на це, бо вона поставила нам однакову умову щодо того, що треба або прийняти иншого, або залишитися без неї. Оле-Ерленд на це погодився, й у нас із ним таким чином сформувався пакт про ненапад. Можливо, я на це погоджувався лише тому, що зі мною вона спала значно частіше, ніж із ним. Десь приблизно цілий тиждень була зі мною, а тоді, може, днів зо два проведе з ним. Запевняла, що зі мною їй значно краще в ліжку. Пояснювала, що якимось незбагненним чином кохає двох чоловіків і страждала б без одного з нас. Але, можливо, йому казала, що краще їй із ним, — біс її зна.
Раптом Фабі перервала мене: «Ти знаєш, я її розумію. Я симпатизую її переживанням».
— Справді? До речи, Фабі. Я давно хотів спитати. От ти маєш секс із Ніком. Це так само для тебе, як секс зі мною? Що він із тобою робить? Як ти почуваєшся?
— Ти хочеш знати це? Навіщо тобі?
— Не знаю. Хочу зрозуміти твої почуття. Може, потім шкодуватиму, що спитав.
— Ні. Не те саме. Ви дуже різні.
— Але ти отримуєш від цього задоволення?
— Буває.
— Орґазм?
— Иноді. Слухай, не думай про це. Це зовсім не має з тобою нічого спільного. Це — щось абсолютно инше.
А я часто вночі уявляв їх разом. Думки про те, як її має инший чоловік, мене якось дивним чином збуджували. Тоді я любив будити Марію, якщо вона була зі мною.
— Фабі, я часом уявляю, як беру тебе з иншим чоловіком. Що ти про це думаєш?
— Ти маєш на увазі щось конкретне?
— Ні, я питаю теоретично, чи тебе це хвилює.
— Так, але залежить від другого чоловіка. Ти маєш когось на увазі? Я про це иноді навіть думаю з того часу, як ми разом були з Тасі.
— Я маю одного на думці. Це мій добрий приятель. Його звати Ріо Кундер. Це — відомий письменник. Він мешкає в Лондоні. Знаєш як можемо зробити? Я вас при нагоді познайомлю. А тоді вирішимо, залежно від того, чи сподобаєтеся одне одному. Як тобі таке?
— Побачимо.
— Ну от, про Карменчо. Згодом вона почала викидати те, що називаю латинськими кониками.
Найбільше мені сподобалося її «я знаю абсолютно точно, що ти тепер думаєш!», яке не мало нічого спільного з дійсністю. Я наївно намагався переконувати, що, люба, ні, я так абсолютно не думаю, як ти кажеш. Але це лишень «поліпшувало» ситуацію. Головне, я ніяк не міг второпати, в чому саме полягали проблеми. Вона часами намагалася з’ясовувати якісь речі, що не мали ніц спільного з реальним життям. Коли ж я зовсім нормально починав пояснювати, що ні, я тебе кохаю, вона у відповідь істерично плакала, бігала до туалету й там робила страшні звуки, які означали: я знервована, а тому й стругаю. Коротше, це дуже швидко перетворилося на справжнє пекло. Я переконався без жодних додаткових доказів, що від раю до пекла відстань досить коротка. Поступово втратив інтерес, і мій від'їзд до Англії надійшов дуже вчасно, для того, аби розпрощатися мирно й без скандалу. Навіть пообіцяли одне одному бачитися. Вона раз таки була в мене в Лондоні, а я відвідував її в Гавані.