Магда переклала. Пауль розреготався:
— Звичайна провокація наці, розрахована на простачків. Гітлер боїться, а в нинішніх умовах особливо, будь-яких спроб врятувати, визволити Тельмана. Тому й придумав версію з нальотом.
— Його тримають, — карбував далі Пауль, — в одиночних камерах десять років не для фізичного знищення. Вбитий Тельман — рано чи пізно стане прапором нової Німеччини. Зломлений — її ганьбою.
— Що ви пропонуєте?
— Я знаю, де його тримають у суворій ізоляції, без імені, просто під номером. У мене є план, як його врятувати.
— Як?
— Цього я не можу сказати, навіть вам. Переправте мене через фронт в Радянський Союз.
Я задавав нові й нові питання, щоб переконатися в правдивості Пауля.
Радість переповнювала груди: Тельман живий, Тельмана можна врятувати. Пригадався шкільний мітинг у Веселому після підпалу рейхстагу. Того ж дня ми дізналися про арешт Ернста Тельмана. Палаючі очі хлоп'ят, стиснуті кулаки: Рот фронт!
— Гаразд, — відповів я Паулю, — зв'яжемося з командуванням. До відповіді — ви наші гості.
В таборі нас уже чекав Гардий. Я коротко виклав йому зміст розмови з Паулем. Гість Гардому чомусь не сподобався.
— Не вірю швабу!
— Він наш товариш.
— Це ще треба довести…
Гардий залишив нас, а через годину повернувся в супроводі довгов'язого блондина, який також побував у Бухенвальді. Пауль зрадів «камраду». На всі запитання відповідав докладно, із знанням таких деталей, які можуть бути відомими лише людині звідти.
Я вийшов провести Гардого і блондина.
— Ну, як?
— Був він, був у таборі. Мені навіть обличчя його здається знайомим. І ці поперечні шрами на лобі. Де я його бачив?
Гардий наполягав:
— Не поспішайте. Єзус Марія, тільки не поспішайте запитувати командування. Треба перевірити.
Саме перед цим ми одержали таку радіограму:
«Голос. Попереджаємо, що гестапо засилає в партизанські загони і розвідгруии своїх агентів, переодягнених у цивільний одяг або під виглядом радянських військовополонених. Будьте обережні. Павлов».
Невже Пауль і Магда провокатори? Не може бути! Тримаються дуже природно. Але чому Пауль так не подобається Гардому?
Пауль і Магда просиділи весь день у землянці. Увечері я запросив їх до себе повечеряти. Метек, як було домовлено, прошмигнув у землянку гостей і сховався під нарами Пауля. Повернулися гості напідпитку. Зразу ж заснули. Задрімав і Метек. Прокинувся від сердитих голосів. Магда пошепки розпікала Пауля. Той відповідав… польською мовою.
Ранком ми «гостей» арештували. Прибіг Гардий:
— Віддай їх нам, капітане. У мене на провокаторів нюх. Люблю з ними розмовляти.
Спочатку наші «гості» обурювалися, повторювали свої легенди. Першою зізналася Магда. Так, — агенти гестапо. Пройшли школу. Заслані, щоб розвідати місцезнаходження групи капітана Михайлова.
На очних ставках сварилися, топили один одного, на щось сподіваючись.
Пауль дійсно був у Бухенвальді й в Освенцімі, але не в'язнем, а наглядачем. І по-сумісництву — «підсадною качкою» в польському блоці. Згодом із польського барака в бункер переводили всіх, кого заносив у свій список Пауль.
Переводили і його в той же бункер, в окрему кімнату. Пауль полюбляв жити поруч із своєю жертвою. Вночі він виходив із кімнати, відмикав камеру і заходив до вчорашнього «пшиятеля» по бараку в есесівській формі. Акуратно вішав мундир і по-звірячому знущався з в'язня. Йому подобалося спостерігати повільну, тяжку смерть, тривалу агонію.
Магду Пауль зустрів у табірному домі розпусти для есесівців.
У вільний від «занять» час Магда теж ставала «підсадною качкою» в жіночому бараці.
Одного разу поляк, який побував у бункері й чудом звідти вирвався, впізнав Пауля в бараці й встиг повідомити про це новим в'язням — учасникам Варшавського повстання. Першої ж ночі Пауля зв'язали, побили. Врятував його залізний організм.
Після цього випадку начальство вирішило використати Пауля з його напарницею на новій роботі.
Ми судили їх іменем польського і радянського народів.
Я оголосив вирок російською мовою. Гардий зачитав польською. Його боєць за дорученням обох загонів проказав по-німецькому останнє:
— Цум тод!
ГРОЗА «ПРАЦЮЄ» НА ФЮРЕРА
«Павлову. Є можливість через Правдивого влаштувати Грозу на роботу в КРО. Якщо дозволите, зроблю це негайно. Голос».