«Ваші дані, зауважувалося в одній з радіограм, надзвичайно важливі. Всіма силами зосередьте увагу на оборонних обводах Кракова та інженерних спорудах вздовж лівого берега Вісли».
Все зводилося тепер до одного — головного для нас завдання: потрібна цілісна карта оборони Кракова. Її н нас не було.
Записка від Грози: «Інженерна частина укріпрайону дислокується в селі Рацеховіце. Командує нею генерал-майор».
Генерал-майор… Йому-то, напевне, відомий якщо не весь план, то в усякому разі частина плану укріпрайону. А що, коли…
Я — до Гардого, командира польського партизанського загону. Йому мій план спершу видався фантастичним. Однак обіцяв допомогти.
З польським зв'язковим Метеком пішов Митя-Циган. Третього дня повернувся, доповів обстановку. В Рацеховіцах повно німців. За селом у лісі — танкова частина. «Наш» генерал-майор уже з місяць живе в будинку однієї польсько-української сім'ї. Господиня родом з Тернополя. Рідну мову пам'ятає, германа ненавидить. А донька заграє з генералом.
— Красна, пся крев, як та крульовна польова, — коротко охарактеризував її Метек.
Рідний дядько цієї «крульовни», яка заполонила генерала, виявився зв'язковим польських партизанів. Люди Гардого налагодили з ним контакт. Поступово почав вимальовуватися план операції.
Зголосилися виконати це небезпечне завдання Овсій Близняков і друзі-танкісти Митя-Циган та Семен Ростопшин. Всі вони мають з'явитися в Рацеховіцах як земляки господині, біженці-поліцаї, обжитися, поки до них звикнуть.
Багато залежало від дядька «крульовни». Він мусив делікатно пояснити всім героям майбутньої «прем'єри», крім, звичайно, закоханого генерала, кому яку роль належить зіграти.
«Крульовна» не дуже комизилася, бо знала, що чекало її в рідному селі після відходу швабів. Матір не треба було вмовляти. Батько теж не заперечував.
Отже, план у деталях: Овсій Близняков з товаришами вночі безшумно знімають вартового, «нареченого» і «наречену» беруть прямо з ліжка і разом з господарями зникають в невідомому напрямку. Таким чином, і. вівці цілі, й вовк у пастці.
Але найідеальніші плани не завжди виконуються. Іноді провалюються через дрібницю або непередбачений випадок.
По сусідству з Рацеховіцами неждано з'явився чималий загін Армії крайової. «Нашого» генерала обстріляли, коли той повертався з службової поїздки. Після цього він став обережнішим, запросив у своє розпорядження бронеавтомобіль. Посилив охорону. Біля будинку з'явився бронетранспортер…
КУРТ ПЕККЕЛЬ
Прибув зв'язковий групи Отченашев. Розповів про ускладнення з генералом.
— Дозвольте, товаришу капітан, інший план: замість журавля зловити синицю. Є там на прикметі один учений майор. Головний інженер укріпрайону.
Я згодився.
Через кілька днів ми радирували Центру:
«Павлову. Взятий нами в полон інженер німець Курт Пеккель. Він керував ділянкою будівництва укріплень в б км від Кракова в напрямку Варшави. Його показання передамо. Голос».
Розповідь Овсія Близнякова про те, як брали майора Курта Пеккеля, я записав одразу ж після виходу з ворожого тилу. Ось вона.
«Три доби стежили ми за «нашим» інженером. Вивчили його маршрут, режим дня, навіть звички. Пеккель — великий любитель шнапсу, польської кухні й не байдужий до жіноцтва. Щодня, з години до другої, відпочивав і розважався в будинку спритної вдовиці. Майор — птах стріляний, обережний. Провідував коханку тільки серед білого дня, коли на вулицях повно солдатів. Правда, хата вдовиці на вигоні, відмежована од інших будинків невеличким гайком.
Блукаємо селом завжди втрьох: я, Митька-Циган, Семен Ростопшин. До нас уже всі звикли. Ходимо напідпитку. В капелюхах, плащах. Семен — з акордеоном. З кишень виглядають пляшки. Горлаємо пісні. Нам що — море по коліна. Дехто на нас вороже коситься: збіглі поліцаї.
Ось і гайок. Простелили плащі на жухле листя. Розклали пляшки, закуску. Розляглися, чекаємо. Нарешті… Перебирає ніжками по стежині наш товстунець. Зросту середнього. Білявий. Маленькі оченята блищать: передчуває солодку втіху. Помітив нас — насторожився.
Ми ліниво, неохоче підвелися, оточили його:
— Шнапс, бітте, трінкен. Вип'ємо, гер майор, за компанію.
Замахав руками: мовляв, данке шон, спасибі, ніколи.
Митя ввічливенько так пістолет майору під бік. Я пляшку в зуби. Вилили ми в нього півлітра першосортного шнапсу. Подіяло. Дивиться посоловілими очима, хитається. Ми на нього плащ накинули, натягли капелюха по самі очі. Добавили ще склянку. Для певності.