Солтикова Клара. Працюючи в штабі німецької частини прибиральницею, виносила і передавала зв'язковим групи «Голос» використану копірку, деякі документи.
Пашкевич-Бохенек Іванна — дружина Владислава Бохенека. Збирала для розвідгрупи «Голос» дані про розташування і переміщення німецьких військових частин у районі Кракова і містечка Величка. Економіст. Член ПОРП.
Гачол-Навара Станіслав. Під час окупації — командир з'єднаних партизанських загонів. Відзначений високими військовими нагородами Польщі. В грудні 1944 року група «Голос» перебувала в селі Завадка разом із загоном капітана Навари. Група «Голос» вийшла з села, а через годину польський загін під командуванням Навари прийняв бій.
Коник Мечислав (Кава). Охороняв радіостанцію і радистку Комар. Був членом ППР, командиром спеціальної окружної групи Армії людової. Загинув у бою з фашистами.
Рак Юзеф — селянин із села Тшебуня. В його домі періодично перебували резидент та інші члени групи «Голос». Допомагав групі продуктами.
Рак Анна із Тшебуні. Переховувала від фашистів радянських громадян, деяких з них направила в групу «Голос».
Ніщо не забуто. Ніщо не минає безслідно. Радянський уряд високо оцінив подвиг наших побратимів, вірних, безстрашних товаришів по зброї.
Як дорогу реліквію, бережу вирізку із «Красной Звезды»:
УКАЗ
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР
про нагородження орденами СРСР громадян Польської Народної Республіки
За активну допомогу командуванню Радянської Армії в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками під час Великої Вітчизняної війни і виявлену при цьому мужність, ініціативу і стійкість нагородити громадян Польської Народної Республіки:
ОРДЕНОМ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ І СТУПЕНЯ
1. Бохенека Владислава Яновича.
2. Врубля Михайла Мацайовича (посмертно).
3. Зайонца Юзефа Францишковича.
ОРДЕНОМ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ II СТУПЕНЯ
1. Зайонц Валерію Янівну.
2. Очкося Станіслава Яновича.
3. Присака Юзефа Юзефовича (посмертно).
Голова Президії Верховної Ради СРСР
М. ПІДГОРНИЙ
Секретар Президії Верховної Ради СРСР
М. ГЕОРГАДЗЕ
Москва, Кремль, 7 травня 1968 р.
«В 1944–45 роках в районі міста Кракова, окупованого фашистськими загарбниками, діяла група радянських військових розвідників на чолі з Євгеном Степановичем Березняком.
Велику допомогу розвідникам у виконанні завдань командування Першого Українського фронту подали польські патріоти Бохенек Владислав, Врубель Михайло та інші товариші, які проживали у Кракові.
У винятково тяжких умовах окупаційного режиму розвідгрупа Є. С. Березняка встановила зв'язок з місцевими партизанами й польськими підпільниками і з їх допомогою здобувала цінну інформацію про противника, про дислокацію військових частин окупантів і про їх склад.
Радянські розвідники разом з польськими патріотами — подружжям Зайонц Юзефом і Валерією, Владиславом Бохенеком, Юзефом Присаком та іншими товаришами по зброї зуміли запобігти підготовленому фашистами знищенню колишньої польської столиці міста Кракова, зберегти його історичні культурні пам'ятники».
(ТАРС)
… На моєму робочому столі поштова листівка із знайомим силуетом зимового Кракова. Енергійний, розмашистий почерк Юзефа Зайонца:
«Дорогий друже, капітане Михайлов!
Пишу ці рядки на порозі Нового року. Що несе він нам, усім людям?
Буде праця попереду, будуть грізні шторми. Але що б не сталося — кораблю нашої дружби йти вперед.
Без страху вдивляюся в Майбутнє. Я все такий же. Як і раніше, вірний нашому девізу: «Dum Spiro…». Поки живу… Поки дихаю…».
ДО МОЇХ ЧИТАЧІВ
Книга, з якою ви щойно познайомились, задумана відразу після виходу розвідгрупи «Голос» із ворожого тилу.
Січень сорок п'ятого року. Відповідальне завдання командування нами успішно виконане, і вперше за довгі воєнні роки в мене з'явився вільний час. Я відчув потребу осмислити все, що мені й моїм товаришам довелося побачити, пережити.
Осмислити і розповісти…
Але кому? І як?
На художню розповідь я не зважувався.
Про публікування документальної повісті тоді не могло бути й мови. Розвідник, виконавши своє завдання, надовго — іноді назавжди — залишається невідомим, безіменним.