Ось і каси. Над ними висів великий плакат: «КАРНАВАЛ У НІЦЦІ. НАЙЛІПШИЙ НА БЛАКИТНІЙ ПЛАНЕТІ». Перед віконцями майже не було черг. Квиління сирен не долинало сюди, бо його перекрикувала музика.
— Один квиток, будь ласка.
— На трибуну чи навстоячки?
— Навстоячки.
— Двадцять євро.
Януш пірнув у юрму глядачів, що зібралася під залізними балками, які підтримували трибуни. Вочевидь поліцаї покидали свої пости. Кожен притуляв до вуха рацію і на ходу діставав із кобури зброю. Отож, вони отримали сигнал тривоги.
Януш дістався до воріт із номером, що був на його квитку. Гамір довкола був оглушливий. Контролери забрали в нього квитка і пропустили досередини. В обличчя йому вони й не глянули. Контролери звернули всю увагу на метушню поліцаїв.
Пощастило.
Він увійшов за огорожу.
Йому потрібно було кілька секунд, щоб оцінити обстановку. Одна напроти одної були розташовані дві трибуни, наповнені галасливим людом. Широкий прохід лишили для пересувних установок. Більшість глядачів не сиділа, а стояла, гучно плещучи в долоні. Дітлахи розважалися, путаючи батьків стрічками серпантину. Поміж рядами вешталися танцівники в костюмах жаб, простягаючи перед собою перетинчасті лапи. Принцеси в довгих сукнях задирали спідниці, відкриваючи смугасті колготки.
Та, звісно ж, головною була хода.
П’ятиметрова яскраво-блакитна сирена з помаранчевими косами розмахувала численними кінцівками. Інтенсивністю барв вона скидалася на сліпучу блакить із полотен Іва Кляйна. В Януша промайнула чудернацька згадка. Джерелом натхнення під час творення «Міжнародного блакитного кольору Кляйна» художникові послужило небо Ніцци. Довкола сирени в повітрі маяли наповнені гелієм медузи. Два кити, що прилаштувалися обабіч її хвоста, співали пісню. За повозом танцівною ходою простували дівчата в лускатих костюмах.
Януш стояв поміж глядачами і, затиснувши портфеля під пахвою, старанно ляскав у долоні й підспівував акторам. Вряди-годи він насторожено роззирався довкруги. Поки що поруч не видно було людей в одностроях або з червоною пов’язкою на рукаві. Замість них нескінченною лавою ішли танцівники, жонглери і мажоретки, яких глядачі засипали конфеті та серпантином. Потім розпочався парад велетенських князівен. Під їхніми червоними, жовтими і блакитними сукнями заввишки декілька метрів ховалися вози, тож князівни линули над юрбою у хмарах строкатих паперових пацьорок.
Януш аж пильність згубив, розглядаючи їхні розмальовані обличчя і діадеми, що прикрашали їхні коси.
Коли він відірвав од них погляд, у натовпі вже аж кишіло поліцаями.
Вони з’являлися біля кожного входу на трибуни. Промикалися поміж рядами. Ішли вздовж натовпу стоячих глядачів. Затесалися серед жаб і жонглерів. Охоплений несподіваним поривом, Януш кинувся в самісіньку гущу ходи й опинився в гурті акробатів. У кожного з них до спини була припнута кулька у формі якогось птаха. Що ж, його заарештують у курнику.
Майже в паніці він пішов проти течії і небавом зустрів наступного воза. Над ним обертався велетенський огризок яблука, довкола якого були якісь жахливі ляльки, що являли собою щось проміжне поміж людиною і щуром. Враження посилювали перебрані щурами люди, які витанцьовували біля повоза.
І раптом сталося неймовірне.
Щури з людськими головами, як і передніш, танцювали довкола свого огризка, аж Януш побачив ляльку, що зображала його самого. Звісно, в карикатурному, спотвореному вигляді, та не було сумніву, що саме його-таки, нікого іншого.
Він остовпів, намагаючись уторопати, як це таке могло статися, аж із воза пролунав голос:
— Хлопці, Нарцис тут! Нарцис повернувся!
Януш звів очі на пасажирів повоза. Один із них, у костюмі щура, тицяв на нього вказівним пальцем.
— Нарцис! Нарцис приїхав!
Решта заходилася дружно скандувати:
— НАР-ЦИС! НАР-ЦИС! НАР-ЦИС!
Один із тих навіженців простягнув йому руку. Піднатужився і допоміг Янушеві вилізти на воза. Йому відразу ж запропонували машкару з гострим писком, яку він хутко нап’яв на себе. І вмить став щуром в юрбі інших щурів. Потім заходився витанцьовувати довкола воза, заробивши свою частку серпантину і конфеті.
Попри приголомшення він намагався проаналізувати ситуацію. Януш умів розрізняти людей із психічними відхиленнями. Щуряча зграя складася з пацієнтів психлікарні. Розумово відсталі індивіди. Певне, головний лікар запропонував їм покататися на власному повозі й узяти участь у карнавалі зразка 2010 року.