Выбрать главу

Та це було ще не все. Вони впізнали в ньому свого. Нарциса. Психічно хворого чоловіка, що перебував на лікуванні в одному з таких закладів. Випадок привів його туди, де його чекала зустріч зі своєю попередньою особистістю. Може, і достеменною. Хоч як дивно, він відчув полегшення. Він зможе залягти на дно. Вилікуватися. І весь цей жах припиниться…

Та поки він весело ляскав у долоні в такт пісні Леді Ґаґи «Бед романс», поліцаї шукали його в юрмі глядачів. Оглядали кожну людину. Нікому й на думку не спало звернути увагу на учасників вистави. І ще менше на платформу, де перебрані за щурів люди танцювали довкола яблучного огризка.

Тієї миті Януш помітив Анаїс. Вона розпихала глядачів і стискала колодку пістолета. На її обличчі, що здавалося заплаканим, був відчай. Йому закортіло злізти з повоза, підійти до неї й міцно обняти. Та один із його нових друзів ухопив його за руку, запрошуючи потанцювати рок-н-рол. Януш не став опиратися й заходився витанцьовувати так старанно, як тільки міг. Віз помалу котився вперед, провадячи його до нової долі. Долі навіженця.

Чимало було в нього можливостей порятуватися, та про таку він і не думав.

Він опинився в ковчезі божевільних.

ІІІ

Нарцис

Уривок шворки.

Уламок полістиролового поплавка.

Три шматочки пластмаси.

Дві бляшанки від кока-коли.

Уламок дзеркала.

Упаковання від продуктів швидкого заморожування фірми «Конфіфрост».

Чотири клаптики невода по декілька сантиметрів завбільшки. Розмоклі у воді тріски…

— Не розумію, нащо тобі все оце… — сердито сказав Кроньє.

Анаїс нічого не сказала. Вона розглядала сміття, зібране на місці загибелі Ікара. Все, що море викидало на берег у каланці Сорм’ю, в радіусі двадцяти метрів довкола трупа. Ще вранці вона зажадала, щоб ці уламки принесли їй упаковані у пластик. І ось ця здобич у неї в руках.

— Наш криміналістичний відділ додав повного списка, — провадив поліцай. — Органіку, що зазнає тліну, не зберігали. Та й чимало всього вже викинули на смітник. Скажи, навіщо тобі воно?

— Хочу відправити на аналізи до експертно-криміналістичної лабораторії в Тулузі. Поглиблені аналізи.

— Ми недобре впорались?

Анаїс відкинула назад коси й усміхнулася.

— Просто я знаю там одного чоловіка. Може, щось і пощастить з’ясувати… Доказ. Чи бодай натяк на доказ.

— Ти занадто захоплюєшся телепрограмою «Експерти».

Вона мовчки звела очі на розташовані напроти екрани. На годиннику була 18.00. Вони сиділи в Центрі спостереження за ситуацією в місті. Приміщення кілька тижнів тому обладнали новітньою апаратурою, що дозволяла передавати зображення з шестисот камер, розміщених у Ніцці. На картинці було видно, як Януш плигає з балкона будинку Арбура, спускається ринвою і котиться асфальтом, мало не потрапляє під трамвая, а потім тікає проспектом Республіки. Той запис прокручували і прокручували.

— Навіженець якийсь, — буркнув Кроньє. — Або фахівець.

— Та ні. Просто у відчаї. А це різні речі.

Обоє сиділи в глибоких фіолетових фотелях перед стіною, заставленою моніторами розміром 16 на 9 дюймів, і швидше скидалися на режисерів телешоу. Утім, Анаїс вважала, що часто вони щось таке і робили. Виставу лаштували. Уже півдня у студії, а результату нема.

Постійний зв’язок із поліцаями, що мали рації, а також вісімдесятьма патрулями, шість сотень спостережних камер із круговим оглядом і можливістю міняти масштаб зображення, прилади для читання автомобільних номерів — цілий арсенал засобів, і всі вони виявилися безсилими перед Янушем. Людиною неймовірного розуму і залізної волі. Чоловіком, що відчував усі пастки і вміло їх уникав.

На початку облави поліція і жандарми не сумнівалися, що вона закінчиться успішно. Ніцца — місто у Франції з найретельнішою системою спостереження. Та ще й на допомогу їм прибули сили з Канн, Тулона й дальших міст. Піші поліцаї, поліцаї на конях, на автах… Тепер моральний дух цих людей геть занепав. Вісім годин пошуків. Результату — нуль.

Цього разу Анаїс стримувала себе. Ніяких вибухів люті. Тільки крайня втома. Януш знову вислизнув у них із рук. Гаразд. Нехай.

— Як ти гадаєш, що він тепер робитиме? — не втерпів Кроньє.

— Мені треба побалакати з Бляшаним.

— Не кажи дурниць.