Коскас припалив нову цигарку від недопалка і провадив далі.
— Загалом, у цьому немає нічого дивного. Традиційно хімічну зброю створюють виробники добрив і пестицидів. Наприкінці 70-х «Метис» зробився міжнародним холдингом, що високо цінувався на ринку сільськогосподарської та хімічної промисловості.
Анаїс навіть не діставала записника. Параноя зобов’язує. Вона сподівалася запам’ятати цю інформацію, можливо, Костас віддасть їй свої матеріали або копії. Та вона не дуже в це вірила. Вони не залишають за собою помітних слідів.
— Ірано-іракська війна відкрила перед ними ще один ринок збуту, — провадив Коскас. — Уперше після війни 14-го року і всупереч Женевській конвенції іракці вирішили застосувати проти ворога хімічну зброю. «Метис» був їхнім постачальником. Холдинг продав Саддамові Хусейну тонни отруйних газів. 28 червня 1987 року Ірак застосував їх проти іранського міста Сердешта. 17 березня 1988 року він повторив те саме проти курдського міста Галабджа. Загалом жертвами хімічної та біологічної зброї, забороненої міжнародною конвенцією, стали сотні тисяч людей. І все це завдяки «Метисові».
Звучало воно жахливо, та Анаїс не поспішала довіряти інформації, яку неможливо перевірити. Розповідь журналіста надто вже скидалася на страшні казочки на тему: «Від нас усе приховують, нам нічого не кажуть».
— Які у вас джерела?
— Надійні, не сумнівайтеся. Досить переглянути папери з державних архівів, що зберігаються у відкритому доступі. Всі факти широко відомі. Обізнані давно вже не мають із цього приводу ніяких сумнівів.
Що ж, нехай воно й так, думала собі Анаїс. Але який зв’язок поміж усією цією геополітикою і міфологічними вбивствами? І тим паче з Віктором Янушем.
— А що сьогодні робить «Метис»? Конкретно?
— На початку 90-х вони зрозуміли, що в хімічної зброї немає майбутнього. Навіть Ірак відмовився отруювати людей газами. І тоді вони перейшли до фармацевтики. Зокрема, до виробництва психотропних препаратів. Гадаю, для вас не секрет, що на сьогодні цей ринок зазнає небувалого піднесення. Розвинуті країни щороку витрачають сто п’ятдесят мільярдів євро на ліки. І чимала частка видатків припадає на психоактивні речовини. Найбільшої популярності зажили поміж ними сертекс, лантанол і рода-100. А випускає їх «Метис».
Вона пречудово знала ці назви. Сама ковтала ті препарати цілими упакованнями.
— То холдинг не виробляє більше зброї?
— Ходять чутки…
— Які чутки?
Журналіст глибоко затягнувся цигаркою.
— Про те, що «Метис» періодично співпрацює з французьким міністерством оборони в царині наукових досліджень.
— Що це за дослідження?
— Створення препаратів, які пригнічують людську волю. Сироватка правди тощо. Це вже ні для кого не секрет. Влада вважає, що має право проводити дослідження в цій царині. Найнебезпечнішою зброєю на світі залишається людський мозок. Якби Гітлер заживав потужне заспокійливе, то світова історія поточилася б іншим шляхом.
Анаїс мало не зареготала. Коскас помітив її скептицизм.
— У мене немає доказів того, що «Метис» співпрацює із французькою вояччиною. Але таке припущення видається цілком логічним. Не забувайте про головне. Засновники «Метиса» мали досвід у цілком специфічній сфері, пов’язаній із тортурами. Вони воювали в Алжирі. І виявилися на межі хімічних досліджень і, сказати б, досвіду застосування певних відкриттів на людях.
— Ви казали про засновників. Але ж вони, либонь, уже й померли?
— Авжеж. Але їхні діти підхопили цю естафету. Більшість із них належить до вершків місцевого світу. Якщо я назву вам імена, ви й рота роззявите.
— Я лише на це і чекаю!
— Якщо я опублікую сьогодні цього переліка, мене потягнуть до суду й викинуть із роботи. Тому скажу одне: ці люди належать до найвищого кола Бордо. Дехто посідає посади мерів у найпрестижніших містечках. Інші володіють славетними винарнями Жиронди.
Слово «винарня» прозвучало для неї сигналом тривоги.
— Яка роль мого батька в цьому холдинзі?