— Він міноритарний акціонер, проте має достатній вплив, щоб бути в раді директорів. Крім того, він виконує обов’язки консультанта.
— З вина?
Коскас зареготався. Часом вона поводилася немов дурепа.
— Ви ліпше знаєте кар’єру свого батька. Скажу так: він володіє ідеальними якостями для участі в діяльності «Метиса».
Вона нічого не відказала. Коскас запалив ще одну цигарку. Обличчя його вона не бачила, та не сумнівалася, що він посміхається. Задоволеною і нахабною посмішкою нишпорки, що скрізь пхає свого носа і не приховує втіхи, коли йому таланить вчинити капость.
Вона зціпила кулаки. Час повернутися до головної теми. До вбивств Мінотавра й Ікара.
— У ніч з 12 на 13 лютого неподалік від вокзалу Сен-Жан виявили труп чоловіка.
— Справді?
— Холдинг «Метис» може бути прямо чи непрямо пов’язаний з цією справою.
— Як саме?
У газетяра й голос змінився. У ньому вочевидь відчувалася жадібна цікавість.
— Поки що не знаю, — сказала Анаїс. — Напередодні в тому ж таки районі затримали чоловіка з цілковитою втратою пам’яті. А за три дні його і його подругу, з якою він жив, застрелили в Ґетарі два снайпери. Можливо, вбивці пов’язані з холдингом «Метис».
— У вас є докази? Щось конкретне?
— Більш-менш конкретне. Майже напевно вони працюють на агенцію, що належить холдингу.
— Що це за агенція?
— Запитання тут ставлю я.
— Добре. Але ви не сказали мені головного. В чому ви вбачаєте зв’язок між цими двома справами? Маю на увазі, між убивством на вокзалі Сен-Жан і подвійним убивством у Ґетарі?
— Поки що не знаю, — знову мусила зізнатися вона.
Коскас відступив у тінь.
— Небагато ви накопали.
Анаїс не відповіла. Коскас відійшов ще на кілька кроків. Цигарковий дим огортав його постать загадковим кружалом.
— Ви ж наче з’ясували особу вбивці з вокзалу Сен-Жан?
— У нас є підозрюваний. Не більше.
— І він дременув, еге?
— Ми його ось-ось зловимо.
Журналіст знову зареготався. Анаїс урвала його сміх.
— Чи має «Метис» якийсь зв’язок із грецькою міфологією?
— Якщо не брати до уваги назви, то ніякого. Слово «метис» грецького походження. Означає «мудрість». — Він видихнув цілу хмару диму в бік ліхтаря. — Це ціла програма.
Анаїс замислилася. Одне ніяк не пов’язувалося з другим. Із досвіду вона знала, що світ насильницьких смертей — це особливий світ. Зі своїм словником. Своїми способами. Мотивами. Що спільного поміж серійним убивцею і виробником фармпрепаратів? Між постачальником антидепресантів і стріляниною з «Гекати-2»?
— Ви йдете хибним слідом, — підтвердив її сумніви Коскас. — «Метис» — широко відомий промисловий холдинг. У них купа проблем, та це особливі проблеми. На них нападають, але з цілком інакших причин. Наприклад, ганять за клінічні досліди на людях, за те, що вони використовують недужих як піддослідних кроликів. Звинувачують у тому, що вони штучно роздмухують попит на свою продукцію і підсаджують на неї дедалі більшу кількість люду. Ось і все. Ніколи компанія такого масштабу не встряне до вбивств, про які галасують часописи.
— А їхні гадані зв’язки з армією?
— Так ото ж. Якби в «Метиса» постала проблема, що потребує розв’язання силовими методами, вони звернулися б до своїх партнерів. І ви ніколи ні про що не дізналися б.
Анаїс подумки погодилася з ним. Та тут на думку їй спала ще одна подробиця. 12 лютого охоронна агенція, філія холдингу, подала заяву про викрадення авто моделі Q7, яке їй належало, що доводило його цілковиту непричетність до вбивств.
— Як ви гадаєте, люди з «Метиса» можуть сфальсифікувати протокола жандармерії?
— Здається, ви так нічого й не второпали, — посміхнувся Коскас. — Якщо вірити чуткам, то «Метис» — це передовсім армія. Тобто жандармерія. Тобто поліція. Тобто всі ті, хто носить у Франції однострої. Усі, що охороняють лад і закон. Не можна сказати, що хробак промикнувся у плід. Хробак і плід — це те саме. Вони об’єдналися, щоб опиратися новим ворогам. Терористам. Шпигунам. Саботажникам. Усім, хто так чи інакше може загрожувати безпеці нашої країни.
У неї крутилося на язиці ще одне запитання, та журналіст уже зник у пітьмі. Вона лишилася віч-на-віч із мостом, із небом і безгомінням. Зате тепер вона знала, що їй треба робити. Спершу виспатися. А потім узятися до діла.
Зчепитися з Мінотавром власної міфології.
Допитати свого батька.
Він прокинувся удосвіта.
Знайшов кухню біля їдальні і приготував каву. Тепер він стояв біля широкого вікна й розглядав довколишній краєвид. Дніло, і перед його очима постали подробиці, яких учора, під дощем, він і не помітив. Ніяких валунів, пальм і оливкових гаїв. Їх заступили круті ущелини, червоні скелі, ялинові ліси і звивисті стрічки шляху, що петляв гірськими кручами.