Тріснув ще один постріл, і відразу пролунав брязкіт розбитого скла. На Нарциса та його супротивника посипалися друзки вітрини. Нарцис відскочив убік, послизнувся на рентґенівському знімку і впав горізнач, потягнувши за собою і зарізяку. Він не випустив із руки пістолета, його ворог теж. Анаїс більше не бачила Нарциса, бо поміж ними і нею опинилося авто. Усе, що вона змогла розгледіти, були їхні ноги, які знай смикалися. Люди довкола кричали, присідали і хапалися одне за одного, як ото буває під час кораблетрощі.
Анаїс кинулася вперед, та налетіла на жінку, що притискала до грудей свою сумку, спіткнулася і випустила пістолета, той упав під авто. Коли вона звелась на ноги, зарізяка підхопився і цілив у Нарциса, що залишився голіруч без зброї і тепер відповзав убік.
Анаїс уперлася правою рукою в долоню лівої й націлилася. Вже хотіла було потягти за гачок, аж поле зору їй затулили декілька перехожих. Відразу ж гримнули два постріли. Розсипалася на друзки ще одна вітрина, а лобове скло найближчого авто зазміїлося шпаринами. Анаїс занесло ліворуч, вона перекотилась по капоту якогось авта і нарешті знов ухопила поглядом те, що шукала.
Нарцис тримав нападника за руку. Зброя найманця плювалася вогнем, вибиваючи кришиво з асфальту. Нарцис крутився на місці, вчепившись за руку зарізяки. Анаїс прицілилася в ноги вбивці, розуміючи, що віддачею її пхне ліворуч. Натиснула на гачок і почула квиління сирен.
Скреготіння гальм. Гупання дверцят. Уривчасті накази, які ляскали над юрмою, що ошаліла від жаху. Атмосфера змінилася, тепер вона набула майже відчутної густини.
Анаїс не відривала очей від чоловіків, які зчепилися у борні. Нарцис лежав горізнач на землі. У руці в нього блиснуло лезо ножа, що невблаганно наближалося до живота зарізяки. Той навалився на нього зверху і намагався пошматувати зубами обличчя. Раптом чолов’яга в костюмі від «Г’юго Босса» хутко зірвався на ноги, вітер розвівав поли його пальта. Зігнувшись навпіл, помалу позадкував. Звідусіль волали: «Здавайтеся!» Нарцис теж схопився. У руці він тримав ножа.
Анаїс побачила, як поліцай в однострої цілиться в нього з пістолета. Вона звела пістолета і вистрілила в повітря, в бік поліцаїв. У відповідь кілька куль полетіло в її бік. Вона кинулася вниз, хапаючись за тротуар. Затьохкали кулі. Вони клацали об корпус авта, відбивалися від фасаду «Монопрі» й відскакували від велосипедів на стоянці. Поліцаї вгледіли нового супротивника і смалили тепер мов несамовиті.
Вона звела голову і побачила, що сутичка добігає кінця. Люди в одностроях скористалися сум’яттям і оточили Нарциса. Зусібіч на нього сипалися удари кийками. Вона хотіла була щось крикнути, та з горла не вирвалося жодного звуку. Тільки тепла цівка побігла підборіддям. Кров? Ні, це слина. У неї запаморочилася голова. У вухах заклало. Вона фізично відчувала, як пульсує в мізках кров, просягаючи у найдрібніші судини.
Інстинкт самозбереження змусив її обернутися. До неї підбігали чоловіки в шоломах. Вона хотіла було підняти руки, покинути зброю й дістати поліційну посвідку, і то все заразом. Та не встигла навіть поворухнутися, як її вгатили кийком по обличчі.
— Давайте їсти! Ох ви ж, гейки смердючі! Я знаю свої права!
Чолов’яга садив у кулевідпорне скло, спершу кулаком, потім носаком. Анаїс із задоволенням звеліла б йому заткнути пельку, та вона якраз намагалася переступити калюжу блювотиння, не замурзавши підошов. Ще один в’язень, волоцюга, допіру гепнув із лави і тепер стояв на колінах і блював.
— Нацисти! Я вимагаю адвоката!
Анаїс обхопила голову долонями. Голова просто-таки репалася від болю. Уже три години вона сиділа в камері п’ять метрів на п’ять центральної поліційної дільниці на вулиці Фабер, яка на еспланаді Інвалідів.
Її привели до тями. Обшукали. Роздягнули. Сфотографували. Взяли відбитки пальців. І замкнули в скляній клітці разом із галасливими мешканцями Двору Чудес.
Анаїс усе це було відоме. 2010 року кількість людей, яких затримала поліція, сягнула у Франції мало не мільйона. Хапали водіїв, які сідали за кермо без прав, брали подружжя, що здіймали галасливі сварки, любителів забити косяка, волоцюг і злодіїв у супермаркетах… Якщо порівнювати з цією публікою, їй не було чого скаржитися на життя. Зрештою, вона стріляла у своїх колег. А в кишені в неї знайшли амфетаміни.