Умостився зручніш у фотелі й запитав:
— Кави?
— Ні.
— То я слухаю.
Вона геть-чисто все розповіла йому. Убивства волоцюг. Мінотавра в Бордо. Ікара в Марселі. Переслідування Матіаса Фрера, який був також Віктором Янушем і Нарцисом. Психічна патологія в головного підозрюваного, що виражається в дисоціативній утечі. Його намагання самостійно розслідувати вбивства, хоч найліпше для нього було б покинути Францію. Це можна тлумачити як доказ його невинності або чергову втрату пам’яті. А може, і того, й іншого заразом.
Анаїс говорила десь із півгодини. У роті аж пересохло.
— Води мені дасте? — запитала вона врешті.
Соліна відчинив шухляду і поставив перед нею плящину «Евіану».
— Що йому потрібно було на вулиці Монталамбер?
Анаїс жадібно цмулила воду.
— В одному зі своїх життів, — нарешті відказала вона, — Фрер був мистцем. Звався Нарцисом. І потерпав од психічної недуги. Лікувався у приватному закладі. Вілла Корто розташована біля Ніцци.
Вона недарма згадала ту віллу. Хотілося побачити, як відреагує на те Соліна. Та він і оком не моргнув. Певне, нічогісінько не чув про різанину, що там сталася нещодавно. Вона вирішила, що не буде зупинятися на цьому епізоді. Ніхто не знав, що вона там побувала, тільки Кроньє.
— Писав Нарцис лише автопортрети. Фрер здогадався, що під ними криються інші зображення. Всі його роботи продала одна паризька галерея. Він приїхав до Парижа і роздобув списка покупців. І почав збирати свої полотна, щоб просвітити їх рентґеном. А як же ж іще відкрити таємницю картин?
— Щодо покупців. Цей той список, що його ви передали Рібуа?
— Рібуа?
— Нашому здорованеві.
— Авжеж. Нарцис дістав одного автопортрета в колекціонера із Шістнадцятого округу, другого вициганив на вулиці Монталамбер. Потім подався до медичного центру і попросив просканувати полотна рентґеном. Знімки ви допіру мені показували.
Соліна взяв одного знімка й, обернувшись до вікна, почав розглядати його на світло. Окуляри він посунув на носа і скидався тепер на лікаря, що міркує над діагнозом.
— Це вбивство з тієї ж таки міфологічної серії? — спитався він, поклавши знімка на столі.
— Авжеж.
Анаїс стрепенулася, раптом її осяяло. Люте, перехняблене обличчя вбивці було машкарою. Знову натяк на міф? Ні, певне, якась національна особливість. Атрибутика первісного племені. Вона згадала, що казав Рауль, волоцюга з Бордо. Філіпп Дюрюї буцім казав йому, що чоловік, який пропонував йому дурман, затуляв своє обличчя. Отож, убивця грав різні ролі. Влазив у шкуру міфологічних героїв.
Соліна теж про те подумав, бо запитав:
— То з яким міфом ми зіткнулися цього разу?
— Хтозна. Треба гортати книжки. Здається, кастрацій у грецьких міфах скільки завгодно. Та тепер головне вийти на слід паризького вбивства.
— Дякую за пораду. Нелегке завдання. Бурлаки весь час убивають одне одного.
— І каструють?
— Та вони що хочеш можуть утнути. Треба звернутися до Інституту судової медицини.
Соліна знову зігнувсь у фотелі. І заходився гратися з обручкою.
— У твоїй оповіді повнісінько дірок, — недовірливо сказав він. — Зокрема, ти не сказала, чому опинилася в Парижі.
Вона чекала того запитання. Що ж, доведеться розповісти про тих зарізяк у костюмах від «Г’юго Босса».
— У цій справі є ще один аспект, — сказал вона, помовчавши.
— То викладай його хутчій, крихітко.
Вона зосередилася і почала розповідати про забудька на ім’я Патрік Бонфіс, якого затримала поліція. Змалювала убивства на березі в Ґетарі, внаслідок яких загинув не лише Бонфіс, а і його подруга. Єдиним доказом, що міг вивести на вбивць, виявилося авто «ауді» моделі Q7, що було на місці вбивства і належало охоронній агенціії, яка входила до холдингу «Метис».
— Що ще за «Метис»? — урвав її Соліна.
Анаїс коротко виклала все, що знала про нього. Сільськогосподарська компанія, що у 80-х перейшла до фармацевтики. Офіційно веде наукові дослідження, та буцім пов’язана з міністерством оборони. Соліна недовірливо звів брови. Вона повернулася до фактів. Завдяки навігаторові вона вистежила пересування всюдихода, якого буцім викрали в агенції. За його кермом сиділо двоє найманих убивць, які пантрували Нарциса. Вони і припровадили її до Парижа.
— Вигадуєш!
— А трупи на вулиці Монталамбер?
— Під час стрілянини ніхто не потерпів.
— Що?!
— Трупів не було.
— Таж я сама їх бачила! Фрер одного застрелив, а другого впорав ножем.