— А зв’язок із нашими вбивствами? Маю на увазі, модус операнді.
— Та наче нема. Ніяких слідів ритуалу. Героїну в крові не виявили. Та її запізно знайшли.
— Рани на носі не було?
Соліна здивувався. Він не чув про посмертне каліцтво, якого завдали Патрікові Бонфісу. Тож ліпше не допитуватися.
— Лікар каже, обличчя розтрощене чимось тяжким.
— Виявили її клієнтів?
— Слідство допіру розпочалося. Та й за півроку навряд чи пощастить щось з’ясувати.
— А в помешканні що?
— Кажу ж тобі, там усе перекинули догори дном. Твій джиґун постарався. А може, і ще хтось. Та й сумніваюся, що там щось було. Дівчинка добре вміла замітати сліди.
Анаїс згорнула теку.
— І хто ж це вчинив, як ти гадаєш?
— Божевільний клієнт, який знав, що коїть. Або фахівці, що виконували замовлення.
— Яке замовлення? Чому?
Соліна лиш рукою махнув. Він знай смикав обручку на пальці.
— Повія, що забагато знає… звичне діло. Спецслужби завжди використовують таких дівчат задля отримання інформації.
Може, так воно і було. Але Анаїс не сумнівалася, що вбили ту сердешну жінку працівники «Метиса» або ж їхні спільники із силових відомств. І хто, як не вони, ліквідували Бонфіса з його жінкою. І того імплантата вилучили в Інституті судової медицини в Ранґеї. І вони ж таки катували Жана-П’єра Корто. Чи знала Медіна Малауї про їхні досліди? І якщо так, то чому? Що могло пов’язувати дівчину-ескортницю з клінічними випробуваннями імплантату?
— І ще одне припущення є, — провадив поліцай.
Вона допитливо зиркнула на нього.
— Твій любасик і вколошкав її.
— Бути того не може.
— Його підозрюють у вбивстві волоцюг. То чому б йому і ту дівку не закатрупити?
Вона вдарила долонею по столу.
— Брехня це все!
Соліна посміхнувся. Садистською посмішкою ката, що ятрить рану. Анаїс відчула, як її підборіддя затремтіло. Вона зціпила кулаки. Лиш не заплакати. Тільки не перед цим покидьком. Адреналін підстьобував її лють, немов паливо.
— Він казав тобі, що шукає?
— Ні.
— А де він ховається?
— А ти як гадаєш?
Поліцай звів плечима під кепсько пошитим піджаком.
— Він дав тобі свого телефона? Контакти?
— Та ні, звісно.
— Як тобі пощастило передати йому відомості про Малауї?
Вона прикусила губу.
— Забудь. Нічого я тобі казати не буду.
Слабкий захист. Вона розуміла, що уяви в неї не більше, ніж у розбишак, що приходили до її кабінету на вулиці Франсуа-де-Сурді в Бордо. Соліна тер собі потилицю, наче її відповідь його й геть не зацікавила.
— Що ж, мене воно вже не стосується, — буркнув він. — Це взяла на себе поліція, що ловить утікачів.
Він облишив той масаж і взявся обіруч за край столу.
— А мені треба зловити навіженця, хоч Януш він, хоч інший хто. Ти з’ясувала те, про що ми з тобою домовлялися?
— А про що ми домовлялися?
Він дістав із портфеля ще одне фото — трупа Уґа Ферне, велетня з-під Єнського мосту.
— На якому міфі ґрунтується це убивство?
Анаїс не могла хитрувати.
— На міфі про Урана, одного з прабогів. Син Крон кастрував його, щоб загарбати владу.
Поліцай нахилився вперед. Чоло під висадженими на голову окулярами розітнули зморшки. Анаїс підкинула дровець у полум’я — в тім і полягала остання її надія вирватися з ув’язнення.
— Серійний убивця, Соліно. У серпні 2009 року він забив у Парижі Уґа Ферне, інсценізувавши це як міф про Урана. У грудні того ж таки року він убив Цевана Сокова у Марселі, вчинивши його Ікаром. У лютому 2010 року він убив Філіппа Дюрюї, обернувши його на Мінотавра. Це міфологічний убивця. Єдиний в історії криміналістики. Та щоб його зловити, тобі потрібна я.
Соліна і не поворухнувся. Навіть каблучки своєї не чіпав. Він не зводив з Анаїс очей, наче вона була дельфійським оракулом і пророкувала йому майбутнє легендарного героя.
— Після міфів про Ікара та Мінотавра, — озвалася вона, — міф про Урана — ще одна історія суперництва батька і сина. Цього обмаль, але працювати треба в цьому напрямку. Убивця або розчарований батько, або розлючений син. Ради Бога, визволи мене з цієї в’язниці! Тільки я зумію допомогти тобі злапати цього негідника!
Поліцай уже не бачив її, та вона вже все прочитала в його очах: справа, що стане його зоряним часом, кар’єрний стрибок, ліфт, який мчить його до владних вершин.