— А далі?
— Наче все. Після тих побачень дурник щезає. Ми кладемо грошенята до кишені й беремося до іншого бевзя.
— Скільки вам платять?
— Три тисячі євро за те, що записуємося до Саші. І три тисячі за дурника.
— А ви ніколи не замислювалися над тим, що потім відбувається з тими небораками?
— Голубе сизий, відколи я прийшла на світ, кожен сам за себе. Невже я повинна панькатися з дурниками, яких бачила три рази за життя і в яких тільки одна мрія — перекинути тебе на спину?
— А зараз що?
— А нічого. Усьому край, здається.
— Давно?
— Либонь, місяць чи й два вже. Усе одно я більше не збиралася брати в цім участь.
— Чому?
— Надто вже небезпечно.
— Як це зрозуміти?
— Почали пропадати дівчата.
— Як ото Медіна?
Лейла не відповіла. Запало просякнуте димом мовчання, що ладне було вибухнути від напруги.
Аж, не дивлячись на нього, вона запитала тремтячими вустами:
— Що з нею сталося?
Шаплен мовчав. Лейла знову розлютилася.
— Ти ж обіцяв, негіднику! Ми домовилися!
— Вона загинула, — збрехав він.
Дівчина ще дужче зіщулилася. Шкіряне сидіння зарипіло. Вона не видавалася здивованою, та Шапленові слова, либонь, підтвердили те, в що вона вже давно відмовлялася вірити. Лейла знов запалила.
— Як… як це?
— Деталей не знаю. Її вбили ваші замовники.
Вона видихнула хмарку блакитного диму. Її просто-таки трусило від жаху.
— Чо… чому?
— Сама знаєш. Балакала забагато.
— Як оце я зараз?
— Тобі нема чого боятися: ми в одному човні.
— Медіні ти казав те саме. І ось що сталося.
— Що ти верзеш?
— Гадаєш, я не впізнала тебе? Клятий Ноно! Медіна показувала мені фото. Та попереджаю: мене ти в дурні не пошиєш, як ото її!
— Розповідай.
— Що «розповідай»? Сам розповідай.
— Я втратив пам’ять.
Ще один погляд, цього разу нерішучий. Лейла намагалася прочитати правду в Шапленових очах. Потім тихо, наче голос її охляв, сказала:
— Медіна зустріла тебе в Саші й відразу ж закохалася. І чого б це?
— Я тобі не подобаюся? — посміхнувся Шаплен.
— Та ти ж, мабуть, лише місіонерську позу визнаєш, а потім помолився та й спати.
Він ще ширше всміхнувся. Його строкатий костюм її не обманув. Коли він кохався востаннє? Але він цього теж не пам’ятав.
— А оті хлопці в навушниках? Вони мене не обрали?
Майже нечутно вона прошепотіла:
— Якби обрали, ти б зараз не вдавав Джека Бауера.
Він навів лад у своїх думках. Отож, Арно Шаплен не пройшов їхнього кастингу. Та коли з ним працювала Феліс, його вже обрали. І як його тоді звали?
— Далі.
— Ти збив її з пантелику. Переконав свідчити, не знаю, проти кого і заради чого.
— Свідчити?
— Ти провадив розслідування. Розвінчував чиїсь оборудки. Борець за справедливість, уявіть собі! Казала я Медіні: «Ти й так улипла добряче, не лізь уже далі!» Де ж пак. Вони так тішили її, ті казочки про борню і правосуддя.
— Коли воно було?
— Минулого червня.
У серпні Медіна лишила йому панічне повідомлення: «Ситуація загострюється. Я боюся». Ноно з’явився запізно. Вони гралися з вогнем, і вона дорого заплатила за це безглуздя.
Те тільки зміцнило його певність: та сама історія сталась і з Анною Марією Штрауб, вона ж Феліс. Ще одна жінка, яку він звабив і переконав, щоб вона свідчила. Анну-Марію Штрауб убили, найпевніше, повісили. А як померла Медіна?
— Ти чула про Феліс?
— Ні. Хто це?
— Дівчина, якій не пощастило.
— Стала тобі на заваді?
Шаплен не відповів.
— Пам’ятаєш чоловіків, яких ти обирала?
— Та не дуже.
Брехня то була, та він не наполягав. Подумав про Медіниних жертв. Її даних він не встиг прочитати, та в кишені лежала флешка.
— Скільки їх було?
— Гадаю, душ із п’ять чи шість.
Тепер «Метис» із невідомої причини згорнув ту програму. Настала пора великих чисток. Піддослідних знищували, як і дівчат, що забагато балакали. Залишалися міфологічні вбивства. А вони як вписувалися в ту ланцюгову реакцію?
— Кажеш, програму закрили? А ти відкіля знаєш?
— Не телефонують більше. Не виходять на зв’язок.
— А ти знаєш, де їх шукати?
Вона хрипко відказала:
— Ні. Хоч би й знала, то не поткнулася б туди. Вся ця халепа — купа лайна, а я не хочу померти, як Медіна. А тепер що будемо робити?
Його здивувало те запитання. Він збагнув, що Лейла зі своєю розв’язністю і високими підборами потребувала поради і допомоги. Та він останній, хто може їй допомогти.