— Трупа знайшли в середині грудня у каланці Сорм’ю.
— Коли саме?
— Про точну дату питай у поліцаїв.
— Як звали загиблого?
— Якесь східноєвропейське ім’я. Цеван чи ще якось. Років із двадцять. У Марселі вештався останні кілька місяців. Поліцаї з’ясували, хто він, за відбитками пальців. У нього вже були проблеми із законом.
Януша здивувало це.
— Але ж трупа спалили!
— Не так він обгорів, щоб не можна було зняти відбитків.
— Де саме виявили тіло?
— Наприкінці бухти. Навпроти острова Казрень.
— Що ти знаєш про те, як воно сталося?
— На нього випадково набрело двійко охочих до довгих прогулянок. Труп був голий, геть обгорів, на спині крила. У газетах писали, що хлопець потонув, а тіло прибило до берега. Дурня! У хлопчини в легенях не було ні краплі води.
— Ти був під час розтину?
— Ні, це не моє діло. Та я чув, як судовий медик балакав із поліцаями.
— Причина смерті?
— Не все я почув. Наче помер від передозування.
Ще одна ниточка, яка пов’язує цю справу з убивством у Бордо. Почерк убивці. Ікар. Мінотавр. Може, у Франції були й інші злочини з таким підтекстом?
— Чому тіло намагалися спалити?
— Побачиш убивцю, то в нього попитай.
— Розкажи про крила.
Клоді запалив ще одну цигарку від недогарка першої. На потилиці в нього звивалися маорійські татуювання, що скидалися на гордовитих величних гадюк.
— Їх відразу ж відправили до криміналістичної лабораторії. Я їх і не бачив.
— Шампунь казав, то були крила від дельтаплана.
— Так і було. У розгорнутому вигляді вони мали понад три метри завширшки. Той, хто його закатрупив, несповна розуму. Крила були пришиті простісінько до тіла. Коли поліцаї приїхали туди, то відрізали нитки.
Януш уявив собі чорного обгорілого трупа з пожмаканими і напівобгорілими крильми. Либонь, ті гуляки, як побачили його, то кинулися тікати звідтіля.
— Та це ще не все, — провадив велет. — Якщо я добре второпав, на крилах знайшли сліди воску і пір’я. Постарався вбивця.
Ще один штрих до міфологічної версії. Легенда про Ікара ще відоміша, ніж міф про Мінотавра. Разом зі своїм батьком, Дедалом, Ікар був у полоні в критського царя Міноса. Задумавши втечу, вони змайстрували собі з воску і пір’я крила. Та молодий і нерозумний Ікар піднявся на них зависоко. Віск від сонячного проміння розтанув. Ікар упав у море й потонув.
— А інші відбитки на місці злочину знайшли?
— Я розповів тобі все, що знав. Тож грошенята відпрацював уже.
— Скільки ти хочеш за копію протоколу розтину?
Клоді зареготався і випустив з рота струмінь диму, який відразу ж підхопив вітер.
— За таке можна і праці позбутися.
— СКІЛЬКИ?
— П’ятсот євро. І не торгуватися.
Януш дістав із кишені жмут купюр по п’ятдесят євро. Відлічив десять і п’ять банкнот простягнув здорованеві.
— Решту після того, як будуть документи. Чекаю тебе тут.
Клоді мовчки забрав гроші. Він уже шкодував, що не попросив більше. Щиглем жбурнув недопалка, обернувся і пішов.
— А нехай тобі всячина! Де ти загріб такі грубі грошенята? — поспитався Шампунь.
Януш нічого не відповів. Тепер, коли Шампунь знав його секрета, становище стало небезпечним. За минулу добу він устиг скласти цілковите уявлення про звичаї, що панували поміж волоцюгами. Варто було йому виявити найменшу слабкість, Шампунь, не замислюючись, уб’є його, щоб заволодіти грішми.
З’явився Клоді. Він ішов, насторожено зиркаючи навсібіч. На паркувальному майданчику було порожньо. Чутно було тільки шелест вітру в кронах дерев і пташиний щебет. Теку він сховав під халатом. Януш віддав йому решту грошей і взяв документи — декілька аркушів, скріплених степлером.
— Я тебе не бачив, хлопче, а ти мене.
— Зачекай.
Януш хутко пробіг очима ксерокопії паперів, укриті чорними плямками фарби. Так, це була повна справа. Номер: К09 544 32 26. Ім’я жертви: Цеван Соков. Ім’я слідчого судді: Паскаль Андре. Ім’я керівника слідчої групи: Жан-Люк Кроньє. Детальний опис тіла і ушкоджень, які були на нім.
— Сховай, дідько б тебе вхопив! — прохрипів Клоді. — Ти хочеш, щоб нас тут застукали на гарячому?
Януш заховав теку під полу.
— Приємно було познайомитися.
— У тебе ще гроші є?
— Хочеш іще щось продати?
Клоді всміхнувся. Поки він робив копії паперів, йому ще дещо спало на думку. Здається, в нього і справді є додатковий товар на продаж.
— Поліцаї шукали тоді свідка. І наче якийсь волоцюга все те бачив.
— Що означає — все те бачив?