— Чи є якийсь спосіб уберегти себе від потрапляння під вплив паразитичних програм? — запитав Северин, в голосі його ледь вловлювалося роздратування.
— До речі, а ти коли-небудь чув про експеримент «Всесвіт–25»? — ніби зовсім не чуючи його запитання, поставив своє СА-Сєд.
— Не пригадую... — безбарвно відповів Северин, розуміючи, що прямої відповіді йому не дадуть.
СА-Сєд навпаки пожвавішав і починав свою розповідь, як якусь дуже цікаву казку:
— Один учений, здається його ім’я Джон Келхун, створив для мишей такий собі «Рай», помістивши чотири пари в спеціально обладнаний бокс, два на два метри з високими бортами, з якого миші не мали можливості вирватися, але зате мали геть усе необхідне для розмноження і ситого життя.
— І що ті миші? — раптом нервово перебив його Северин. — Перегризлися геть усі?
— Ти відчув безперспективність такого експерименту? — промовив розчаровано СА-Сєд, ніби це стосувалося якогось відкриття, а не безперспективності його розповіді.
— Я відчув це одразу, щойно ти промовив слово «Рай», — посміхнувся Северин. — То значить, ці миші не витримали експерименту?
— Так, вони перегризлися, винищуючи дітей усіх своїх противників, і згодом залишилися тільки ті, що виродилися в лінивих самців «нарцисів-бісексуалів» і пасивних фригідних самок, які не бажали мати потомства. Так от, усі вони повиздихали від старості, і за якихось 1780 днів тривання цього експерименту від того мишиного «Раю» й сліду не лишилося. Він закінчився солодким «Пеклом» і тотальним зникненням усіх мишей. Джон Келхун створив за результатами експерименту теорію двох смертей. «Перша смерть» — це смерть духу. Після настання першої смерті фізична смерть («друга смерть» за термінологією Келхуна) неминуча і є лише питанням недовгого часу. Й унаслідок «першої смерті» значної частини популяції вся колонія приречена на вимирання навіть в умовах «Раю».