СА-Сєд зітхнув, поглянув з докором на Северина й тихо промовив:
— «Сліпорождені, дивляться й не бачать». — Проте не витримуючи довгої паузи, повільно, натискаючи на головні смислові слова, СА-Сєд менторським голосом повів далі: — Добре, давай ще раз... Я не відділяв би і не розділяв би Тіло від Духа, адже розділеному важко зрозуміти цільного, як виокремленому не зрозуміти всюдисущого. У цьому твоя найбільша проблема, Северине. І не тільки твоя, і не тільки для тебе самого. Це проблема вашого людського розуму, що претендує на самостійність і самодостатність. У цій відірваності від Цілого Єдиного і народжується ваш антибог, що суть його — смерть, як розділення життя і нежиття. А суть появи цього антибога полягає в зніманні людиною з себе відповідальності й у перекладанні відповідальності зі своїх плечей на плечі оцього відокремленого, відірваного, протестуючого егоїста, якого ви нарекли Сатаною, що ім’я його означає — «противник» і не більше. Адже коли ти знімаєш з себе відповідальність за вчинене тобою, ти несвідомо віддаєш себе в руки отого Сатани. Ти відриваєшся від Цілого Єдиного. У цьому й полягає суть того, що ви називаєте спокусою. Перекладання відповідальності з себе на іншого, а також відмова від процесу творення в цільності і єдності й перехід у власне творчу виокремленість індивідуального незалежного протестанта, що декларує себе Альфою і Омегою всесвіту. Чи не в цьому падіння твоє, людино? Ваша дуальна свідомість є наслідком отого протесту вашого Его, що в пошуках вищої істини протиставить себе Цілому і Єдиному, розділяючи цільність на частковість, а єдність на протилежності, сліпнучи й глухнучи у власній обмеженості, відірваній від Цілого і Єдиного. Знаю, що скажеш: що, мовляв, так само може відбуватися, коли в усьому покладаєшся на Бога? Відповім — ні, не так само, бо віддаючись в руки Бога, ти не відриваєшся від гілки, а навпаки, розчиняєшся у Його Цільності і Єдності в спільній животворящій вібрації. Ось у цьому й уся різниця. І в цьому суть того формату філософської концепції світу, що його несе в собі Христос. Тож спробуй відчути, що природою Цілого і Єдиного є тотальна відповідальність, і тоді зрозумієш смисл цільності і єдності. Зрозумій — як увіруй, а увіруй — як пізнай, що будь-яка точка часу й простору є перехрестям усієї існуючої інформації про всеможливі Всесвіти. Що в найменшому є найбільше, так як в однині присутня множина і навпаки. Саме тому віра, як духовний чин знання, має зв’язкову природу, а точніше природу руху, що поєднує віруючого з тим, у що той вірить, і робить це йому знаним. Саме тому і можливе, як розототожнення (особистісне бачення Цілого з відстані без випадання в протест Сатани), так і ототожнення з Цілим і Єдиним, інакше кажучи по-ейнштейнівськи, — єдність протилежностей, а не життя «без Бога» чи «в Бозі». Бо це Ти відповідально вчиняєш дію, не розділяючись і не протестуючи, а дистанціюючись (велике бачиться здаля), перебуваючи одночасно як атом, часткою і хвилею. Бо те, що тобі здається надприроднім, насправді є першоосновою самої природи. Навіть, коли ти твердо переконаний, що твій вибір залежить лише від тебе, то твій Бог, як вільний чистий смисл, не покидає тебе і ніколи не зрікається тебе. Бо ти завжди є в цій божій природі Чистої Свідомості, у тому пресловутому Ефірі, з якого ти і є зітканий, тому усвідомлення чи неусвідомлення тобою своєї особистості відкриває перспективи твого зростання у високі вібрації або ж падіння в низькі. Та є велика різниця між людиною, яка усвідомила божественність власного життя, як відповідальність свідомого провідника божественного чину через власні вчинки в Знанні того, що є суттю Віри, і людиною, яка чинить тільки задля особистої потреби, наперекір, на докір, на заздрість, на зло іншим. Тому від тебе, і саме від тебе залежить твоє життя. Який варіант життя ти проживатимеш? Яким воно буде? — Тобі вирішувати, Северине. Житимеш у Вірі, значить перебуватимеш у Знанні, «в Бозі», а без віри не буде знання, то відповідно, житимеш «без Бога». Ось тобі й Рай, і Пекло в твоєму серці, чоловіче.
— Ти класно пояснив мені природу Бога, — Северин утер кулаком сльозу і розтер її долонею по всьому обличчю, немов умиваючись. По невеликій паузі він промовив: — А щодо питання...
— Телепортації? — підхопив його думку і клацнув язиком СА-Сєд.
— Так. Що з цим питанням? — запитав Северин і в процесі самого ставлення цього питання відчув, що це вже, мабуть, є зайвим.
СА-Сєд помітив це і, усміхнувшись кутиками уст і примруживши втомлені очі, відповів:
— Так само, як і з усіма іншими питаннями природи Ефіру. Рух є перетворенням Ефіру. Та щоб вчинити таке перетворення, треба мати знання і віру в ці знання. По вірі твоїй тобі і дається знання. Якщо існує віра, — знання стають реальністю. Пізнавання відбувається у вірі в те, що ти пізнаєш. Відповідно твоїй вірі ти маєш і свою реальність. Взаємодія з Ефіром — ось що таке телепортація і всі ці інші телекінези з психокінезами й усіма чудасіями. Згадай, як Петро пішов назустріч Христу по воді і раптом став тонути. Він засумнівався в тому, у кого вірив, тому враз утратив знання того, що і як робити, щоб ступати по воді.