— Просто я йому не довіряю, — розмірковував Майло в літаку, кивнувши в бік Орра, котрий вузликом згорнувся на мішках із турецьким горохом, намагаючись заснути. — Я краще купуватиму яйця, коли його немає поряд, щоб він не довідався про мої комерційні секрети. Що тобі ще незрозуміло?
Йосаріан сидів поруч із ним на місці другого пілота.
— Я не розумію, чому ти купуєш яйця на Мальті по сім центів за штуку, а продаєш їх по п'ять.
— Я це роблю заради прибутку.
— Але де тут прибуток? Ти втрачаєш по два центи на кожному яйці.
— Але я маю прибуток — по три з чвертю центи з яйця, коли продаю їх по чотири з чвертю центи мешканцям на Мальті, в яких потім скуповую ці ж яйця по сім центів. Звичайно, прибуток дістаю не я. Прибуток дістає синдикат. І в кожного є свій пай.
Йосаріанові здалося, що він починає дещо розуміти.
— А мешканці, яким ти продаєш яйця по чотири з чвертю центи за штуку, дістають прибуток у два і три чверті цента на штуці, коли перепродують їх тобі назад по сім центів. Правильно? Чому б тобі не продавати яйця безпосередньо самому собі й усунути мешканців, у яких ти їх купуєш?
— Тому що я сам і є тими мешканцями, в яких я купую яйця, — пояснив Майло. — Я маю прибуток по три з чвертю центи на кожній штуці, коли продаю собі яйця, і два і три чверті центи, коли їх викуповую. Загальний прибуток — шість центів з яйця. Я втрачаю тільки по два центи на яйці, коли продаю їх офіцерським їдальням по п'ять центів за штуку, і ось так я й дістаю прибуток — купуючи яйця по сім центів за штуку і продаючи по п’ять. Я плачу тільки по одному центу за штуку на Сицилії.
— На Мальті, — виправив його Йосаріан. — Ти купуєш яйця на Мальті, не на Сицилії.
Майло зневажливо пирхнув.
— Я не на Мальті купую яйця, — зізнався він, і на обличчі в нього майнув вираз прихованої втіхи: це був єдиний випадок, коли Йосаріан помітив, що Майло відійшов від ділової тверезості. — Я купую їх на Сицилії по центу за штуку і таємно переправляю на Мальту по чотири з половиною центи за штуку, для того щоб підняти ціну на яйця до семи центів за штуку, коли на Мальту приїдуть покупці.
— Навіщо люди їздять по яйця на Мальту, коли вони там такі дорогі?
— Тому що завжди так робили.
— Чому вони не їдуть по яйця на Сицилію?
— Тому що ніколи цього не робили.
— Тепер я справді нічого не розумію. Чому б тобі не продавати яйця офіцерським їдальням по сім центів за штуку, а не по п’ять?
— А навіщо тоді я офіцерським їдальням? Будь-хто може купити семицентові яйця по сім центів.
— А чому б їм не оминути тебе і не купити яйця безпосередньо в тебе на Мальті за чотири і чверть центів?
— Тому що я б не продав.
— А чому б не продав?
— Бо тоді не було б такого прибутку. Принаймні так я можу трохи заробити як посередник.
— Значить, ти все таки маєш прибуток, — проголосив Йосаріан.
— Звісно, що так. Але все йде до синдикату. А в ньому кожен має свій пай. Хіба не ясно? Точно те саме відбувається з помідорами-сливками, які я продаю полковникові Каткарту.
— Купуєш, — виправив його Йосаріан. — Ти не продаєш помідори полковнику Каткарту і підполковнику Корну. Ти купуєш для них помідори.
— Ні, продаю, — виправив Майло Йосаріана. — Під вигаданим прізвищем я розпродую помідори на базарах по всій Піанозі, а полковник Каткарт та підполковник Корн під своїми вигаданими прізвищами купують їх у мене по чотири центи за штуку і продають їх наступного дня для синдикату по п’ять центів. Вони вторговують по центу з кожного помідора, а я — по три з половиною, і всі задоволені.
— Усі, крім синдикату, — пирхнув Йосаріан. — Синдикат платить по п'ять центів за кожний помідор, який коштує тобі лише півцента. Яка тут вигода для синдикату?
— Синдикатові вигідно те, що вигідно мені, — пояснив Майло, — тому що кожний має свій пай. І синдикат заручився підтримкою полковника Каткарта й підполковника Корна, і вони дозволяють мені отакі польоти. За п’ятнадцять хвилин, коли ми сядемо в Палермо, ти побачиш, скільки на цьому можна заробити.
— На Мальті, — виправив його Йосаріан. — Зараз ми летимо до Мальти, а не в Палермо.
— Ні, ми летимо до Палермо, — відповів Майло. — В Палермо на мене чекає експортер цикорію, з яким я маю коротко перебалакати про відправку до Берна підпліснявілих грибів.
— Майле, як тобі це вдається? — зареготав Йосаріан, сповнений подиву й захвату. — В маршрутній карті ти вказуєш один пункт, а летиш у якийсь інший. Невже диспетчери ні разу не зчинили ґвалту?